Поетичнi читання на Медвiнi. Враження з епiцентру

Миколаївські читання від журналу «Стіна» на Медвіні. Враження з епіцентру

Для мене все почалось в перших числах грудня, коли несподівано подзвонила Наталія Костилєва, координатор проектів журналу «Стіна», і сказала:  «Тоня, давай ти будеш куратором Миколаївських читань». А я сказала: «Давай».

І почалася робота. Цього разу ми спробували розробити концепцію запланованого заходу. Вирішили запросити поетів з різних сайтів та реальних спільнот незалежно від досвіду і рівня професійності, але й не перетворювати це в тусівку. По-перше, щоб розширити кола знайомств кожного, а по-друге, щоб перетнути різні рівні поетичної майстерності та ставлення до поезії – рівні, які рідко перетинаються.

Насправді в Києві проводиться просто маса різнокаліберних поетичних читань та творчих вечорів. На них одні мають шанс бути не більше, ніж слухачем/глядачем, а інші – виступаючи, почувають себе зірками і поводяться, як дійсні і недосяжні зірки. Та є одне «але»: таких зірок – безліч! Яскравіших і тьмяніших, одні більше піаряться, інші менше – але їх безліч! А що треба, щоб не загубитись у власних ілюзіях зірковості чи навпаки – невпевненості у власних силах? Напевно, усвідомлювати своє місце на зірковому небосхилі, порівнювати себе з іншими.

Ще момент. Хотілось, щоб вийшли дійсно поетичні читання, а не туснячок, в якому обговорюються місцеві плітки. Тому й був укладений регламент:

1.       Кілька речень про мету своєї творчості.

2.       Три найкращі вірші.

3.       Досягнення (книжки, диски, премії тощо).

Було організовано столик для книжок і дисків учасників читань – для ознайомлення, а також обміну/продажу.

Створювали атмосферу свята та вільного спілкування новорічні ялинки, які прикрашали виставку загалом, а також завчасно організовані цукерки, мандарини і трішечки шампанського.

Плани були ідеальними, але життя вносить свої корективи та… випробування.

Проблема виникла лише одна – безпосередня близькість майданчика журналу «Стіна» до головної сцени виставки, на якій проходили заходи для дітей. Проблема в тому, що в дітей був мікрофон і потужні динаміки, а в нас – тільки сила голосу.

Через шум хвилювань було багато. Ще перед початком розглядались варіанти переміститись на інший майданчик чи й самим озброїтись мікрофоном. Але в день заходу Наталія Костилєва та Анастасія Правдивець були категоричні: нічого не змінюємо, найзавзятіші залишаться і зроблять свято! Так і вийшло.

Ви знаєте, випробування – це добре. Хто був налаштований на поетичну струну, знайомства та спілкування – той лишився. Хто ні – той собі пішов. Два поети, що відвідують літстудії, посилаючись на галас і те, що нічого не буде чути, вибачились і пішли. Решта авторів лишились.

Оскільки дітей дійсно довелося перекрикувати, дещо збилась програма. Спочатку читали ті, в кого найсильніший голос, пісні відкладались, структура виступів була частково порушена, але потім… Потім дитячі заходи закінчились, і ми лишились наодинці з поезією, піснями і солодощами. Наприкінці обмінювалися і дарувалися книжки. А вже ввечері та на наступний день я отримала чимало приємних і щирих відгуків та подяк у приватних повідомленнях та особисто на зустрічі в Київ ПОЕТажний, який наступного дня проводив відкриту зустріч. Люди лишились задоволеними! І це головне.

Тепер короткий репортаж в картинках.

Читати повністю: http://h.ua/story/345975/

(продовження дивіться на іншому сайті, оскільки тут не можна вставляти фотографії в текст).