(рецензія на вірш Ольги Глапшун “Прощальне”
http://www.stihi.ru/2011/09/27/844)
Чи то печалі зойк стривожив пісню,
Упав в полин журливою росою,
Обпік чуттям, забракло в грудях кисню –
І мить чомусь затьмарилась імлою.
Та знову ясно – світить спів пташини:
Так незбагненне в серденьку високе!
Назавше в ньому отчий дім, калина...
О ні, рідненька, Ти не одинока!
Незбагненне в серденьку високе
© Copyright: Валентина Чайковская, 2011
Свидетельство о публикации №111121403066
Свидетельство о публикации №111121403066
Рецензии