Тільки вночі я відчуваю,
Як серцем доля зволікає.
Вона кидає цілий світ,
До ніг твоїх, так кличе у політ.
Ти грієш ,пестиш у долонях вітер,
Він знає все, він добрий лікар.
Усі він спомини зітре,
Так згодом ,може, сердце оживе.
На небі зорі безоружні,
Не будь до них таким байдужим.
Вони покажуть тобі шлях,
Зустрінеш долю й у нових днях.
Побачиш місяць вище золотий,
У темряві він виглядяє, як німий.
Але і місяць добрим стане,
Коли ти зробиш все за його планом.
Тривогу, тугу відганяй,
Та думай завжди, щастя не програй.
Уноч1
© Copyright: Адель Золотая, 2011
Свидетельство о публикации №111121401439
Свидетельство о публикации №111121401439
Рецензии