(пісня)
Скільки разів гадав – з любов’ю я “на ти”.
Скільки разів сердечний біль ділив з чужими.
Скільки разів – не знав де дім? куди іти?
І розпачу дощі не замовкали в римах.
Чи знає хто історій толк, чарівність фей?
Чи знає хто, де ще пала багаття слави?
З надією на янгольські вогні з очей
живу і тчу любов і доброту з обави.
Здалеку – райське забуття,
де водять душі хороводи.
У янгола в очах – життя,
це сон, коли любов приходить.
Благословення долі – час
для серця битися про себе.
Нічні симфонії звучать,
немов присяга перед небом.
Буває так – метелик на вогонь летить.
Буває так – чекай, пробач – забута пісня.
Буває так – як опече, то відкипить,
збере плоди, відтуркотить кудись колісно.
Зі мною буть! Сльоза чи сміх – не вигорай.
Прийматиму блаженно я дощів молебінь.
Весна іде. А зацвіте цілунком рай –
лічитиму я до семи пелюстя неба.
Здалеку – райське забуття,
де водять душі хороводи.
У янгола в очах – життя,
це сон, коли любов приходить.
Благословення долі – час
для серця битися про себе.
Нічні симфонії звучать,
немов присяга перед небом.
13 Грудня 2011
Очi янгола
© Copyright: Юрий Лазирко, 2011
Свидетельство о публикации №111121308885
Свидетельство о публикации №111121308885
Рецензии
Юраську, то не рецензія, то лист. Приїхало нарешті моє дитя, привезло все, що ти передавав. Вина ще не пробували, на Різдво з родиною, в урочистій обстановці. Привіз малий нову клаву круту, а ній літерок українських нема, тому нормального листа написати не годен - насліпо помилки роблю.
Отримала твої книжки. Юрку, від "Зеньових теревенів" просто у захваті - класнюча книжка - і за текстом (питаю себе, чи то я то саме читала і щось поправляла, чи інше?), і за ілюстративним рядом. Надзвичайні малюнки - технічно класно зроблено і дуже підходять до тексту. Поцьомай Оксану Мазур всюда - направду розкішно! Люблю, грішниця, красиве, а нинішні художники якихось потвор вимальовують.
А таки друкована книжка - не те саме, що читати з монітора. Знаєш, кожен вірш кумедний, смішний, іронічний, прикольний і особливий. Просто торба сміху! Читається із задоволенням. З твого дозволу дам книжку Богданові Бастюку - він у нас визнаний гумориста, попрощу написати рецензію.
Від того "подвуйного хет-тріку" щось я не у дикому захваті. Російська його частина "нє катіт" нікуди. Даруй, але російська мова Павлюка - неорганічна. І його вірші перекладені не найліпшим чином - в перекладі варто-таки зберігати розмір вірша. Колись пограюся, зроблю переклад чогось із твого - порівняєш.
Твою "манускрипту" маю. Почала читати "Перелітні сни", але зараз кінець семестру - рейвах на кафедрі, роботи море, то краще візьмуся на канікулах, в спокої. Цікава спроба прози - з тією "ритуальною конторою" ти підняв цікавий пласт. Як на мене, трохи переобтяжені речення. Але то, певно, твій стиль.
Леся Романчук 14.12.2011 13:30 • Заявить о нарушении
Отримала твої книжки. Юрку, від "Зеньових теревенів" просто у захваті - класнюча книжка - і за текстом (питаю себе, чи то я то саме читала і щось поправляла, чи інше?), і за ілюстративним рядом. Надзвичайні малюнки - технічно класно зроблено і дуже підходять до тексту. Поцьомай Оксану Мазур всюда - направду розкішно! Люблю, грішниця, красиве, а нинішні художники якихось потвор вимальовують.
А таки друкована книжка - не те саме, що читати з монітора. Знаєш, кожен вірш кумедний, смішний, іронічний, прикольний і особливий. Просто торба сміху! Читається із задоволенням. З твого дозволу дам книжку Богданові Бастюку - він у нас визнаний гумориста, попрощу написати рецензію.
Від того "подвуйного хет-тріку" щось я не у дикому захваті. Російська його частина "нє катіт" нікуди. Даруй, але російська мова Павлюка - неорганічна. І його вірші перекладені не найліпшим чином - в перекладі варто-таки зберігати розмір вірша. Колись пограюся, зроблю переклад чогось із твого - порівняєш.
Твою "манускрипту" маю. Почала читати "Перелітні сни", але зараз кінець семестру - рейвах на кафедрі, роботи море, то краще візьмуся на канікулах, в спокої. Цікава спроба прози - з тією "ритуальною конторою" ти підняв цікавий пласт. Як на мене, трохи переобтяжені речення. Але то, певно, твій стиль.
Леся Романчук 14.12.2011 13:30 • Заявить о нарушении
Привіт, Ле`.
А я вже було подумав, що знову моє мило не доходить.
Тішуся, що все отримала. Що передав - все твоє - розпоряджайся - як забажається. Як Богданові Бастюку - то Богданові Бастюку.
Дякую за опінію - вона завжди для мене - на вагу золота. Перечитав твоїх Лицарів - і я просто в захваті від твоєї супер талановитої роботи. Такі книжки повинні подавати в хрестоматію - нехай кожен українець знає - якою ціною щось дається і цінує те - що має.
Єдине на що звернув увагу, що підсвідомо ти додавала певної лікарської начинки до твору. Не знаю як це ще виразити. Але якась така ниточка від лікаського пера тягнеться упродовж тексту. І то є файно, як не мене. Мій тесть зараз перечитує (він професор історії Львівського Універу) - і теж - лише хвалить.
З манускриптою - то як будеш мати час. Прошу лише запитатися нашого художника чи він зацікавлений ув оформленні книжки.
Ле`,
Тут для зручності я скинув дещо виправлений текст проби прози:
http://www.proza.ru/2011/12/06/1660
Коли де треба розлюзнити текст - то я це зроблю. Хоча за стилем - це мікс поезії з просзою. Дописую зараз частину другу - теж скину на нетну сторінку - десь за декілька днів.
Ти знаєш - це правда - коли пишеться проза - вірші не ідуть... і навпаки.
З вдячністю за творчу дружбу,
ЛЮ
Юрий Лазирко 14.12.2011 18:14 Заявить о нарушении
А я вже було подумав, що знову моє мило не доходить.
Тішуся, що все отримала. Що передав - все твоє - розпоряджайся - як забажається. Як Богданові Бастюку - то Богданові Бастюку.
Дякую за опінію - вона завжди для мене - на вагу золота. Перечитав твоїх Лицарів - і я просто в захваті від твоєї супер талановитої роботи. Такі книжки повинні подавати в хрестоматію - нехай кожен українець знає - якою ціною щось дається і цінує те - що має.
Єдине на що звернув увагу, що підсвідомо ти додавала певної лікарської начинки до твору. Не знаю як це ще виразити. Але якась така ниточка від лікаського пера тягнеться упродовж тексту. І то є файно, як не мене. Мій тесть зараз перечитує (він професор історії Львівського Універу) - і теж - лише хвалить.
З манускриптою - то як будеш мати час. Прошу лише запитатися нашого художника чи він зацікавлений ув оформленні книжки.
Ле`,
Тут для зручності я скинув дещо виправлений текст проби прози:
http://www.proza.ru/2011/12/06/1660
Коли де треба розлюзнити текст - то я це зроблю. Хоча за стилем - це мікс поезії з просзою. Дописую зараз частину другу - теж скину на нетну сторінку - десь за декілька днів.
Ти знаєш - це правда - коли пишеться проза - вірші не ідуть... і навпаки.
З вдячністю за творчу дружбу,
ЛЮ
Юрий Лазирко 14.12.2011 18:14 Заявить о нарушении
Юрасю, дякую, що прочитав "Лицарів" - то нелегке читання. Моя сестричка Оленочка (я тобі писала, як ми познайомилися, дочка Ференца Варконі та Ольги Лядської) хотіла передати цю книжку Юлі в камеру - не пустили... Може, й на краще - їй і так важко, а тут ще тюрми книжкові.
І писати було важко, сам розумієш. Медична начинка була абсолютно свідомою - мій герой Роман не даремно - лікар, хотіла розповісти, як у цих нелюдських умовах намагалися одні люди рятувати інших, і навіть робили наукові відкриття. Та й чи не єдиний шлях вижити на Колимі був зачепитися за медицину - мій тато теж побував трохи санітаром, тому й вижив. Та й Шаламов, автор багатьох книг про ті часи, вижив завдяки цьому.
Дивно мені, що чимало людей - і дуже високопоставлених - досі бояться говорити правду про минуле своє і своїх батьків. А хіба можна? Нпаша пам'ять не може померти разом із нами.
Тішуся тим, що читають - перших два наклади (у твердій палітурці і в м'якій) вже продані, за рік то непогано. Хоч реклами, як завжди - ніякої, книжка сама себе продає, як і всі мої романи.
Леся Романчук 15.12.2011 17:07 Заявить о нарушении
І писати було важко, сам розумієш. Медична начинка була абсолютно свідомою - мій герой Роман не даремно - лікар, хотіла розповісти, як у цих нелюдських умовах намагалися одні люди рятувати інших, і навіть робили наукові відкриття. Та й чи не єдиний шлях вижити на Колимі був зачепитися за медицину - мій тато теж побував трохи санітаром, тому й вижив. Та й Шаламов, автор багатьох книг про ті часи, вижив завдяки цьому.
Дивно мені, що чимало людей - і дуже високопоставлених - досі бояться говорити правду про минуле своє і своїх батьків. А хіба можна? Нпаша пам'ять не може померти разом із нами.
Тішуся тим, що читають - перших два наклади (у твердій палітурці і в м'якій) вже продані, за рік то непогано. Хоч реклами, як завжди - ніякої, книжка сама себе продає, як і всі мої романи.
Леся Романчук 15.12.2011 17:07 Заявить о нарушении
Тішуся разом з тобою!!!!
Що хоч трохи скомпенсує твій час і старання.
Я виставив Частину Другу "Каталіни...", коли буде час і бажання - то вона тут:
http://www.proza.ru/2011/12/15/1838
Ніжно,
ЛЮ
Юрий Лазирко 16.12.2011 01:07 Заявить о нарушении
Що хоч трохи скомпенсує твій час і старання.
Я виставив Частину Другу "Каталіни...", коли буде час і бажання - то вона тут:
http://www.proza.ru/2011/12/15/1838
Ніжно,
ЛЮ
Юрий Лазирко 16.12.2011 01:07 Заявить о нарушении