Тарас завжди, мов батько, серед нас,
І знову тягнемось душею до Шевченка,
Хоч мрія в нас мізерна і маленька,
І живемо в важкий продажний час.
Та пригадайте, як він нас навчав
Любить до скону неньку - Україну.
І за народ стояти до загину:
„Просніться, люди добрі, час настав!”
Зборіть недугу рабства назавжди,
І підніміть, мов стяг, святі ідеї.
Ми всі від батька трішки Прометеї,
А яничари тільки від нужди.
Подумайте, хто б міг ще так як він,
Відкинуть церкву, відректися Бога.
Заради слова гострого святого
На сполох бити, як в церковний дзвін.
Тарас, мов батько серед нас
© Copyright: Вера Кухарук, 2011
Свидетельство о публикации №111121306211
Свидетельство о публикации №111121306211
Рецензии