Доля Вкраiни

Десь  моєї  Вкраїни  згубилася  доля,
До  червоних  часів  нам  нема  вороття.
Крають  серце  шматочки  селянського  поля...
Святий  Боже,  не  дай  нам  піти  в  забуття.

Розумію,  з  недолі  ніхто  не  врятує,
Безкорисливу  поміч  намарне  чекати,
Поки  слово  святе  мій  народ  не  почує
І  не  кинеться  матір  свою  рятувати.

Ми  всі  доньки  й  сини  волелюбного  роду,
Ворогів  із  своєї  землі  проганяли.
Не  згубіть  у  шалу  добре  ім’я   народу,
Пам’ятайте  про  тих,  що  за  нього  вмирали.

І  нехай  вас  багатства  минає  спокуса,
І  не  манить  червінців  страшна  позолота,
Вже  минулось,  коли  проганяли  Ісуса,
Коли  сита  безвіра  загнала  в  болото.

Коли  в  полум’ї  дикім  кричали  ікони,
І  зривали  із  куполів  храмів  хрести.
Матір  Божу  тримали  в  німому  полоні,
Святе  слово  в  народ  забували   нести.

То  ж  дивіться,  яку  породили  потвору,
Що  сьогодні  нещасних  людей  пожирає...
Батьківщина  підніметься  гордо  угору,
Нас  велика  надія  навіки  з’єднає.