Зимовий дощ

Знову я кудись поспішаю, може у магазин.
Пізній вечір, похмурий дощ.
Знову я тимчасово один.

Пробігають вогкі перехожі.
У калюжах полиск вітрин
І роз'ятрює душу свідомість -
Ти один, сьогодні один ...

Незатишна і незавидна, не комфортна стежина ця ....
Але й бути постійного з кимось -
Доля  теж ніяк не моя.

Гаратаєш по змерзлому даху,
Лупцюєш водою дарма.
Дощ - мене ти чути не хочеш,
Я для тебе рівнини вада...

Я ніхто, нізвідки явився і біжу сам не знаю куди ...
Вечір грудня і дощ періщить -
Але він самотній завжди ...


Зимний дождь

Я опять куда-то спешу, может быть в магазин.
Поздний вечер, унылый дождь.
Я опять ненадолго один.

Пробегают сырые прохожие.
Лужи светятся от витрин
И унылая мысль душу гложет -
Ты один, ты сегодня один...

Неуютная, незавидная, не комфортная эта стезя....
Но и быть постоянного с кем-то -
Тоже ведь судьба не моя.

Барабанишь по стылым крышам,
Избиваешь водой зазря.
Дождь — меня ты не хочешь слышать,
Для тебя я равнины изъян...

Я никто, ниоткуда явился и бегу, сам не зная куда...
Зимний вечер и дождь по крышам -
Только он одинок всегда...

                12.12.2011