Стабiльнiсть

Сьогодні всі права качають,
Стабільність їм не по душі.
Ті голодують, інші вимагають,
А треті збурюють в тиші.

По Інтернету переписку,
Цілодобово всі ведуть.
Від влади їм немає зиску,
Людей на мітинги зовуть.

Сценарій пишуть «сценаристи»,
Вони і ролі роздають.
Для цього є завжди статисти,
За гроші совість продають!

День «ікс» готують за валюту,
Їм гранти треба відроблять.
Тут головне - підняти смуту,
Людей у пекло направлять.

Всі йдуть і бекають, мов вівці,
Кричать, бузують і гудуть.
Бо їх показують на плівці,
Як «боротьбу» вони ведуть.

І працювати вже не хочуть,
Працюють турки в нас давно.
Нап’ються пива та регочуть,
І мітингують заодно.

У нас шизофренія соціальна,
Всі на подачках сидимо.
Бо влада наша аморальна,
Байдуже їм, як живемо!

На ринку ціни так злетіли,
Що аж волосся піднялось.
Нам кажуть: «Ви ж цього хотіли?
Не звинувачуйте когось!»

Ми в цьому самі винуваті,
Що нами правлять барани.
Слова кидають нам крилаті,
«Вперед, на штурм!», - кричать вони!

І апельсинів не жаліли,
Ви тільки їжте, ще дамо!
І обіцяли що хотіли,
Це на майдані «ТАК» було.

З тих пір нічого не змінилось,
Лиш прірва більшою стає.
Неначе щось зашевелилось,
А краще так і не стає!

Вождів багато появилось,
І кожен в груди б’є себе.
Їм більше влади захотілось,
Щоб знов кричати: «Цоб-цобе!»

Вони все знають, всі уміють,
Як в рай народ наш привести.
Лиш одного не розуміють,
Доволі нам «тини» плести.

Ви всі були і є при владі,
І кожен хоче Президентом стать.
Та тільки ми цьому не раді,
Бо недолуга ваша рать!

Взяли б, і краще об’єднались!
Країну з ями підняли.
Щоб поколінням щось дісталось,
Красиво й вільно б зажили.

Брехнею щастя не здобути,
Без віри людям не прожить.
Повітря свіжого ковтнути,
Нам так потрібно у цю мить!