весь час мені сумно
від жалю,від болю,
що бачитись ми
не повинні з тобою
мій любий,моє ти таємне кохання,
як зіронька в небі ,ти сяєш в останнє...
Моє ти велике приховане щастя,
від холоду,сліз,всього лиха з ненастям
його запалили з багаттям ми разом,
воно запалало,як сяйво,не сразу...
воно мені сили дає ще боротись
і наче доріжку,щоб не повернутись
я бачу ночами твої дивні очі,
вони теж сумні,в них дивитись я хочу
хочу дуже міцно почути обійми
та лагідно з ніжністю
забути про війни...
кохати тебе до нестями,мій любий,
нехай затремтять твої руки та й губи,
як квітку рожеву до грудей ти притулиш,
всі думки про щастя в цю мить ти почуєш
весь час мени сумно
© Copyright: Людмила Букреева, 2011
Свидетельство о публикации №111121104982
Свидетельство о публикации №111121104982
Рецензии