Звичайна дуля

Не крута і не полога
Була моя путь...
Йшов собі,аж раптом бачу:
Щастя роздають!

Комусь – менше, кому більше,
А хто й міх поніс
Став і я.... Та тільки дулю
Отримав під ніс...

Я тоді ногою тупнув:
- Хай би йому трясця!
Я піду у іншім місці
Пошукаю щастя

І почав ходити я
По різних конторах,
Хтозна  скільки черевиків
Розтоптав на порох

І ніхто й кривого слова
Мені не сказав,
Обіцяли та просили
Аби зачекав

- Розібрали, кажуть, щастя,
От біда яка...
Залишіть координати
Й чекайте дзвінка

І ніхто мені ні разу
Дулі не скрутив,
Посміхалися, просили
Щоб передзвонив

- Ви спізнились, - говорили
Чи прийшли невчасно,
Завітайте іншим разом
І... буде вам щастя!

І втомившись від чекання,
Обіцянок, сліз,
Зрозумів я: може щастям
Бути й дуля, що під ніс

Відтоді звичайна дуля,
Зрозуміла і проста
Стала мені більш приємна,
Ніж обіцянка пуста

І тепер я край дороги
Щастя не шукаю,
Не збиваю більше ноги
І вам не бажаю.