Тут таке зі мною сталось…
Не дай Бог нікому!
Повертаюсь якось я
Уночі додому…
А воно – страшне, чорнюще
Як стрибне з кущів!
Ну, я й очі вже заплющив,
Ще б трохи – зомлів!
- А що, каже налякався ?
Я- Чорне Страшило!
Це я просто так…
Злякати когось закортіло.
А учора знову, бачу,
В білому стоїть…
І на мене знов стрибає
І знову гарчить…
Ну, у мене, звісна річ,
Ноги підкосило,
А воно як закричить:
- Я Біле Страшило!
А сьогодні я дивлюся:
В сірому стоїть!
Щось зі мною, любі друзі,
Зробилось в ту мить
- Що, кричу, Страшило Сіре,
Мене виглядаєш ?
А чому ти не гарчиш,
Чому не стрибаєш ?
Не боюся я тебе,
Морда твоя коса!
А тоді йому ще й дулю
Крутонув під носа!
***
Ну і як, скажіть тепер,
Не впасти у відчай?
Я ж не знав, що то стояв
З міліції слідчий…
Сiре страшило
© Copyright: Наталия Вербицкая, 2011
Свидетельство о публикации №111121102301
Свидетельство о публикации №111121102301
Рецензии
Чур мене, чур))) Недаремно у нас на Україні говорять що у страха великі очі, а таке "сташило" з міліції не тільки вночі, але і вдень не дуже приємно зустріти. З посмішкою, Таня
Врединаааа 18.10.2012 16:30 • Заявить о нарушении
Врединаааа 18.10.2012 16:30 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.