І серце битись не захоче,
Як я погляну в твої очі.
Тону, неначе у безодні -
Чого ж вони такі холодні?
Як ти відвернешся від мене,
Біль розриває мої вени.
О, не дивись на мене гнівно,
Моя холодна королівно!
Твоя байдужість, моя мила,
У мене викрадає сили,
Для мене це - німе страждання,
Найгірше в світі покарання.
Ти відкидаєш мої мрії
Очами, з інеєм на віях,
І з поглядом, як буря сніжна,
Для мене - зла, для інших - ніжна.
Ти така горда й непокірна,
І своїм принципам ти вірна,
Тебе гнівлять мої зітхання,
Мої закохані бажання.
І я для тебе - лиш проблема,
Невирішена ще дилема,
Моє кохання заважає,
І це знання мене вбиває.
Що ж, я піду одної ночі,
Щоб не гнівити твої очі,
Щоб мого серця жаркий гніт
Не розтопив холодний лід.
І не шукай мене, кохана -
В моїй душі кривава рана,
І мертві лютії морози
Навік осушать мої сльози.
Снiжна королева
© Copyright: Артем Денисенко, 2011
Свидетельство о публикации №111120909941
Свидетельство о публикации №111120909941
Рецензии