НемОта... Маргарита Метелецкая

         http://www.stihi.ru/2011/05/31/1413

Часов настенных воркованье…
Дум о тебе столпотворенье…
Опять бессонные терзанья,
Невысказанных слов томленье…

Зацепеневших стонов холод
Растаял… Небосвод сиренев…
Рассветной неги баркарола,
Пугливый трепет колыбельных

Тебе – в эпистолах печальных,
Когда изнемогла немОтой…
Души барвиночком кристальным
Я вышиваю все «Не трогай!»…

Гнетёт времён напластованье…
Жемчужной раковины створки
Взрастили ужасы познанья -
Безмолвных криков прикус горький…

Но стойкий, крепкий и червлёный
Меня пьянит любви напиток.
А значит, будет, безусловно,
Печаль утолена, забыта…

Оригинал

Лише дзигариків дзуміння...
Думки про тебе - врозтіч, врозкид...
І знов - безсонне сторопіння,
І слів невимовлених лоскіт...

Зомлілі зойки захололи,
Гайнувши в небеса бузкові...
Ранкова ніжність баркароли
І полохливі колискові

В сумних епістолах до тебе,
Коли несила уст мовчати...
Гаптую всі свої "не треба!"
Душі барвіночком хрещатим...

Гнітить часів нашарування...
Перлівниці таємна скойка
Вирощує жахи пізнання
Унеможливленого зойку...

Але стійкий, густий, червлений
В мені п'янкий кохання трунок
Печаль віщує - утолену...
І - безумовний відрятунок .

Иллюстрация из Интернета