О Юлечко, полинула я в простір,
Де бачу, як додому їдеш в гості:
В руках валіза, та іще троянди,
Твоя матуся на ганку веранди...
Бажана зустріч! - Серце на це зиче!
Почуй душею! Чуєш? – Мама кличе.
Як буде час, ти приїджай додому,
З тобою не відчує вона втому!
Пиши листи, дзвони: хай голос чує –
Від цього, Юлю, вона не так сумує!
І пам’ятай мене, Людмилу тітку,
Знайомство наше на Азові влітку,
Всі ті слова, що напуття давала…
Так хочу, щоб в житті не горювала,
Щоб сонечко дарила людям щиро,
І зрощувалась в серці Божа віра!
09.12.2011
Юлечцi Петрик
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2011
Свидетельство о публикации №111120901957
Свидетельство о публикации №111120901957
Рецензии