В застиглому нічному небі
Тоненький місяць зблиснув,
Немов повіка величезна
Напіввідкрила мудре око,
Що позирало крадькома униз.
Й туманність не знайома
Чомусь була на вухо схожа,
Яким безмежний Всесвіт прислухався
До всіх думок таємних і подій.
написано приблизно наприкінці 1990 років
Видiння. Сон
© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №111120809864
Свидетельство о публикации №111120809864
Рецензии