старий автобус суне через ніч, везе у животі півсотні видив,
див, які шарами акварельними лягають, падають у глиб,
аби колись, як ніби ненароком, випірнути знов
в химерній формі deja vu...
і віє заметіль за вікнами і переметами дорогу замітає
та є пальне і є водій, старий автобус стогне, крекче,
але човпе, як та охляла шкапа із клумаками на боках...
усе уже було і є...і ця хвилина буде ще і ще
і сни оці химерні, видива і дива
і хлопець той, що там в кутку не спить, той ніфілім_інкогніто_змалілий
він також буде, як би ми
оцю реальність не назвали...
Дива Старого Автобуса
© Copyright: Валео Лученко, 2011
Свидетельство о публикации №111120809535
Свидетельство о публикации №111120809535
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.