Скільки зір з небес упало,
Скільки літ уже пройшло,
Як хлопчина босоногий
Пас ягнята за селом
По натоптаних стежинах,
Що згубились в споришах
Він носив дитячі мрії
У малюнках і віршах
Про садочок, білу хату,
Де нескошена трава,
Де любила його мама,
Доки ще була жива
Наспівала йому ніжних
І сумних своїх пісень,
Сподівалась, що настане
У житті щасливий день
Не судилося матусі
Довго тішити дитя
Віднесла її недоля
За межу, у небуття
Марить мріями хлопчина
За селом у бур’янах
Я к співає йому мама,
Що не раз з’являлась в снах
Гей, Тарасику, синочку,
В світлу дниноньку
Помолись за щастя-долю,
За Вкраїноньку
Відлетять птахи- роки,
Зорі зливами,
Будемо на цій землі ми
Шасливими...
Скільки зір з небес упало,
Скільки літ уже пройшло,
Як хлопчина босоногий
Пас ягнята за селом
Мріяв хлопчик,що настане
На землі щасливий день-
Буде син ,і буде мама
Серед квітів і пісень
Дитячi мрii
© Copyright: Наталия Вербицкая, 2011
Свидетельство о публикации №111120804491
Свидетельство о публикации №111120804491
Рецензии