Не-валяшки. Валентин Багинский в укр. переводе

У Мудрости - какой простой закон!-
Предсовпаденье знания и дела,
Поступок - как морали камертон,
Добро как Слово в отраженьи Тела.
_____________________________
У мудрості – який простий закон! –
Знання попередзбіжності із ділом,
Учинок - як моралі камертон,
Добро як Слово, втілене у Тіло.


* **
Дано два Мира, - пред тобой - в тебе, -
Смотрящие сквозь призменные блики.
Какой из них другого внял в себе?
Кто у кого вернее видит лики?
____________________________
Світи дано, – в тобі – перед тобою,-
Що дивляться крізь призми скалки наче.
Який з них іншого відносить із собою?
У кого хто вірніш обличчя бачить?


***
Чувств человеческих волна
Непредсказуема и вОльна:
Нас отрывает с тины дна -
В звучаньи унисоном сольным.
____________________________
Людських чуттів вода - вона
Непередбачена та вільна:
Нас відірве від тіни дна
Цим сольним унісоном хвильним.


***
Здоровье тела - упрощенный дух.
Парящий дух - истерзанное тело.
Игра в дилеммы постояльцев двух,
Живущих в чреве времени неспелом.
______________________________
Здоров’я тіла – примітивний дух.
Дух, що літа – понІвечене тіло.
Гра у дилеми мешканців обох,
Тих, що живуть у часі недоспілім.


***
Рассыпан бисер по воздушной ткани,
Нить поднимает удивлённо взгляд:
«Какой узор завяжется меж нами?!»
И нетерпеньем бисерки горят.
_____________________________
Хтось бісер кидає в повітряну тканину.
Спрямує  погляд нить бентежно вверх…
Який узор зав’яжеться між ними?!
І рветься в небо бісер, наче стерх.

*стерх – білий журавель


***
Есть три подхода в области «проблем»:
Американский: - «Дайте порешать!»
Буддистский – «выйти» с этих «тем»;
И наш – родной (?) – бескрайне умножать.
______________________________
Є три підходи в області «проблем»:
Американський: - «Дайте порішати!»
Буддистський: - віддалитися від «тем»,
Та рідний(?) наш – безкрайньо умножати.


***
Чем меньше, - тем сильнее зов.
А много, - ослабляет зренье.
Грань, мера, прОсвета зазор -
Между утёсами: я-должен - я-хотенье.
_______________________________
Де мало – там ясніший зір.
Багато – зору мерехтіння.
Грань, міра, як просвіт - зазор
Між скалами: Я-мушу – Я-хотіння 


***
В нём желчь проела душу до пустот,
Оставив разум – черное светило:
Всё поглощает, изрыгнув плевок…
А мнит само,  мол, то - хрусталь горнила.
__________________________________
У ньому жовч проїла душу до дірок,
Залишив розум – чорне те світило:
Все поглинає, виригнув плювок…
А мнить собі, що то – кришталь горнила.


***
Искать с лампадою людей
Под абажуром Солнца…
Найти задачку потрудней
Когда-нибудь придется?!
_______________________
Людей з лампадою облиш
Шукати в світі Сонця -
Знайти задачку ще складніш
Ніколи не прийдеться!


***
Кто счастья хочет, почести, удачи,
И думает, что их он заслужил, -
Готовь суму для неразменной сдачи –
Страданий – до звенящих жил.
________________________
Хто хоче щастя, шани, вдач нарешті,
Й гадає – заслуговує на них, -
Готуй суму їй - нерозмінній решті –
Вина страждань життєвих замість втіх.


на фото: Валентин Багинский, философ и поэт