Кмiтливий кум

Ми раніше з моїм кумом
Були хлопці – ого-го!
А тепер  уже  не теє,
Якось наче не того:

Там стріляє,тут штиркає,
Ломить в попереці,
І у шлунку якась важкість,
І печаль на серці…

Ще й жінки не виявляють
До нас інтереса…
І пішли тоді ми з кумом
Вдвох до екстрасенса.

А мій кум напередодні
Отримав зарплату,
Мо, я думаю, й за мене
Сьогодні заплатить?

Тільки кум про мої мрії
Мабуть, теж  змакітрив -
Прошмигнув до кабінета,
Щоб я не помітив,

А коли і я ускочив,
То від екстрасенса я почув:
Вас лікувати
Я не бачу сенса!

Ви здорові!  Як то кажуть-
Унікальний случай!
У вас таке біополе,
Хоч лампочку вкручуй!

І летів додому я
Неначе на крилах,
Відтоді бадьорий став,
Веселий,щасливий!

Вранці бігати почав,
І роблю зарядку,
Ну, і в різних інших справах
Теж усе в порядку

А от з кумом таке сталось,
Що й не розказати!
Прийшов я його провідать,
Захожу до хати,

А там жінка його плаче:
Відкрий ясні очі!
Та на кого ж ти мене
Покинути хочеш?!

Лежить  кум  мій на дивані,
Печаль на лиці…
Придивився, а у нього
Лампочка в руці!

І не блимає вона,
І навіть не жевріє…
І,щоб він мене не бачив,
Заховавсь за двері я.

 А в кімнаті , як в палаті –
Стогне кум, зітхає.
Ну, все, думаю,мабуть
Це він помирає…
 
 А учора кума стрів я
Веселий такий!
Я зрадів! - Так це ти,куме,
Виходить,живий?

Кум сміється:-Помирав я...
А тепер- воскрес!
ще й моргає: - То ж я в жінки
Підіймав так інтерес...