Чому твої очі сумні??..чому затамований подих??..
чому мовчазні наші дні??..обмежений виміром продих..
Обмежений простором час..злітає..мов з неба краплини..
і він не об"єднує нас..трима..як павук павутини..
Ми десь між було та тепер..наш час щось тримає без віри..
та серце благає цю мить..благанням надихує ліру..
Крізь час чую голос жаданий..що хрипло благає почути..
Я ЧУЮ..тебе..мій рідненький..як можна тебе не почути..
Тремтить в сподіваннях надія..радіє до кожної днини..
Я ЗИМУ ТОБІ ПОДАРУЮ..вже грудень зіткав полотнини..
ЧУЮ..
© Copyright: Алёна Николаева 22, 2011
Свидетельство о публикации №111120701119
Свидетельство о публикации №111120701119
Рецензии