ОСНЬ

    О С І Н Ь

Плаче осінь жовтими сльозами.
Не далеко вже зима, не за горами.
Живопише чарівні малюнки
Малярка, майстриня і чаклунка.

Сіре небо над землею висне.
Жовтень жовтий - лебедина пісня.
Падолисту килимок багряний
Шурхотливо шепчеться з вітрами.

Так гостинно розчинила двері
Не повторної жовтневої майстерні,
Прохолоди відточила вістря
В чистому прозорому повітрі.

    

  ОСЕНИ УТРО ТУМАННОЕ

Утра рань воскресная.
Город мирно спит.
Облако тумана
В воздухе висит.

Матовостью белою
Кроет влагу рос
И первое не смелое
Золото берез.

Через муть молочную
Проступает лес,
А за шторой прочною
Прячет синь небес.

Скрыта белой пеною
Широта полей.
В белой выси слышатся
Крики журавлей.

Солнца лучик силится
Пробиться сквозь туман
К полдню чтоб рассеялся
Осени обман.


Рецензии