ОСНЬ
Плаче осінь жовтими сльозами.
Не далеко вже зима, не за горами.
Живопише чарівні малюнки
Малярка, майстриня і чаклунка.
Сіре небо над землею висне.
Жовтень жовтий - лебедина пісня.
Падолисту килимок багряний
Шурхотливо шепчеться з вітрами.
Так гостинно розчинила двері
Не повторної жовтневої майстерні,
Прохолоди відточила вістря
В чистому прозорому повітрі.
ОСЕНИ УТРО ТУМАННОЕ
Утра рань воскресная.
Город мирно спит.
Облако тумана
В воздухе висит.
Матовостью белою
Кроет влагу рос
И первое не смелое
Золото берез.
Через муть молочную
Проступает лес,
А за шторой прочною
Прячет синь небес.
Скрыта белой пеною
Широта полей.
В белой выси слышатся
Крики журавлей.
Солнца лучик силится
Пробиться сквозь туман
К полдню чтоб рассеялся
Осени обман.
Свидетельство о публикации №111120710125