Штрихи одного життя графiтом

(інколи життя людей вбачається у штрихах, у мазкаха, у нюансах - так я побачила історію одного життя, зібраного з різних шматочків, як калейдоскоп, так відчулося - десь без сюжету, десь банально й прозаїчно, у словах і речах, але так... це може не подобатися, або подобатися...вибір за кожним із нас...)

Вечірньо-осінню Одесу п’єш як першокласний брют…
Але на самоті…
Смакуєш…
А він у затишку квартири біля моря…
Він там…
І не з тобою…
Тетар, Дюк, сходинки, Деребасівська, Привоз і порт, і поворот, і Катерина…
Цариця?
Пам’ятник?
Людина?
Ліхтар, смеркається, і зорепад, і листопад – на вулицях в Одесі осені перина…
Ідеш…
На зустріч – пафос і бурлеск, іронія, сарказм, урбаністичний стрес…
Забудь…
В тобі і тиша, і мовчання, бажання, спокій, сподівання, і чекання…
Він вчить…
Тебе…
По-своєму - як вміє, знає, відчуває…
Вчить бути мудрою, собою, стриманою - просто бути…
Щасливою…
І не забути…
Про мить народження і смерті, про світи…
Де він і може навіть ти…
Лети…