Не колише вітер
Пелюстки у квітів
Зупинилась вічність
На єдину мить,
А біля Солдата
Знов застигла варта
І чорніє камінь,
Камінь, що мовчить
Не розкаже камінь
Про війну останню
На граніт холодний
Упаде роса
Тільки ветерану
Час не гоїть рани
Знову кличе пам'ять
Та, що не згаса
пр-в:
Сорок перший – сорок п’ятий
Незабутні грізні дати,
Стали з каменю Солдати
І вогонь не погасить
Сорок перший – сорок п’ятий
Пам'ять в серці б’є набатом-
Їх не можна забувати
Хай горить вогонь, горить…
Не розкаже камінь,
Не розкаже вітер
Звуки від набату
В небо полетять
І мовчать застиглі
Кам’яні солдати
І ідуть у вічність
Свідки грізних дат
пр-в:
Не розкаже камiнь...
© Copyright: Наталия Вербицкая, 2011
Свидетельство о публикации №111120606139
Свидетельство о публикации №111120606139
Рецензии
Как это Вам, Наталия, удается совмещать детские, шуточные и такие серьезные произведения, которые не только прославляют солдат-освободителей, но имеют глубокий философский смысл "Зупинилась вічність
На єдину мить" - чудо.
Смирнов Олег 06.12.2011 22:58 • Заявить о нарушении
На єдину мить" - чудо.
Смирнов Олег 06.12.2011 22:58 • Заявить о нарушении
Ну,так ведь и жизнь не бывает или черная или белая, она ж рябая...
Наталия Вербицкая 07.12.2011 08:13 Заявить о нарушении
Наталия Вербицкая 07.12.2011 08:13 Заявить о нарушении