Осень не права

Осінній парк увесь тремтить,
Пожовкле листя опадає
В тобі кохання ще горить,
А в мене вже його немає.
Хай твої ніжні почуття,
Для мене стануть оберігом,
Пішло кохання в небуття
Його накриє білим снігом!

Не допоможуть нам слова,
В канун Зими.
Я знаю: Осінь не права,
А ми? А ми?
На пошук непотрібних слів,
Спливає час.
І листопадом марних днів
Самотня Осінь судить нас.

Твого кохання ніжний спів
Злітав у пустоту самотню.
Чимало було різних слів,
Та вони канули в безодню.
Колись ти зможеш позабуть
Ті почуття, що серце крають.
На жаль не можна повернуть
Птахів, що в Вирій відлітають!

Не допоможуть нам слова,
В канун Зими.
Я знаю: Осінь не права,
А ми? А ми?
На пошук непотрібних слів,
Спливає час.
І листопадом марних днів
Самотня Осінь судить нас.

З тобою різні ми були,
Але на це ми не зважали.
Ми волю відчуттям дали
Й що буде далі не вгадали.
Ми бачимось в останній раз,
Образ нема між нас, одначе –
Та чи пробачить Осінь нас?
Вона опалим листям плаче!

Не допоможуть нам слова,
В канун Зими.
Я знаю: Осінь не права,
А ми? А ми?
На пошук непотрібних слів,
Спливає час.
І листопадом марних днів
Самотня Осінь судить нас.

Журлива Осінь судить нас!..