біля себе чую скрежет листя
що ненароком двірник забув прибрати
і вже нема до сподівань такого хисту
залишилось лиш мудрість свою мати
а біля мене знову ти,мій чудернацький друг
моє сумління,вічний сум і розум
і коли вічноплинний отак швидко стух
то тільки ті ,що має знати кожен
навіщо палиш ти мої таємні мрії?
іти я за тобою вже не можу..
навіщо попіл підсипаєш мені під крила?
кому ж куди віддать тебе ,небоже?
здригає душу біль проклятий
мені лиш дай одну лиш обіцянку
тебе не можу знову я прийняти
повинне ти піти ото до ранку..
покинь мій простір і навколо
і не знущайся,не приходь ти більше
закрию після тебе чорне коло
хоч сильна я..але ж і я не вічна..
Совесть украинский
© Copyright: Иванна Ягода, 2011
Свидетельство о публикации №111120610424
Свидетельство о публикации №111120610424
Рецензии