Щось мріяла на синім підвіконні
І малювала пальцями на склі
Велике серце у туманній мглі
І сонце,що сідало десь на склоні.
До ранку стигла кава гріє душу
А за вікном,під снігом ходить люд
Ховаючись під шарфом від застуд
І я туди іти напевно мушу
Та тільки люд не розділяє хворі
Усі ті,що застига в мені
Вони не розуміють ,що весні
Пора би вже з'явитися на дворі
І гріти руки,душу і серця
Крутити,зиму видивати з мене
Вона полегше,та трагічніше,напевно
Весна вже будить сонного мерця
ваниль..
© Copyright: Иванна Ягода, 2011
Свидетельство о публикации №111120506736
Свидетельство о публикации №111120506736
Рецензии