Потойбiччя

               
                *    *    *


   
Чому вже тепер на твоєму обличчі
Очей тих закоханих більше не бачу?
А лиш темно-злюче якесь  п о т о й б і ч ч я,
Що пре з тебе демонським пеклом неначе!

Жорстокість і зрада просякли брехнею,
Що Бога не маєш ні в серці — ні в чому!
Диявол сховався в твоїй  ахінеї,
Що тільки й чекає ново́го  прийому!..

Диявол брехні — між твоїми ногами,
Все вабить до себе подібних ще дурнів!..
Ти хтива самиця з палкими губами!..
Пробачте, що й ми після вас — безкультурні!   

Бо ти ж мене, ой, стільки ча́су дурила,
Спаскудивши чисте і світле кохання!
Зрадливим свинячим забрудненим рилом
Зганьбила святі почуття і бажання!

Шкода́, що так пізно розгледів потвору —
У сутінках відьму, що "Сонечком" зва́лась,
Я вірив в початок і щастя — ти ж — горе!..
Хоча ти завжди лиш кінцем переймалась!
 
Ти біль мій нестерпний і шрами на тілі!
Ти сльози і опіки мо́го обличчя!..
Чому оченята кохані і милі
Десь щезли, ковтнувшись твоїм  п о т о й б і ч ч я м ?..

І смокче воно і засмоктує в себе!
Хоча вороття від кохання немає!
Бо тут вже не можу я жити без тебе,
А в то́бі життя не примариться раєм!

Одне лише пекло, де підлість і зрада!
Та я, як не дивно, у нього все ж хочу!
Нехай на прощання!..
                І краще десь ззаду —
Твої щоб не бачить безсовісні очі!..

Ти станеш для мене останньою ніччю —
Нехай із брехливими навіть словами!
Бо я, певно, й сам  став уже   п о т о й б і ч ч я м,
У  прірві твоїй, між твоїми губами! 
             

               
                *    *    *


               
                / 29.11.2007 р. /