Зимове

Як дивно – вже зима настала,
І грудень на календарі,
Але земля не в колір сала -
Так сиро, сіро у дворі.

Ще не літають білі мухи,
Не спить земля казковим сном,
Та хижий голос завірюхи
Уже чатує за вікном.

Ось-ось завиють сніговії,
В душі замети намете,
І сльози інеєм на вії...
Згадаю згаяне... Не те...

А я і досі марю літом,
Хоч там кохання відцвіло.
Похмурим ранком за отвітом
Піду у поле за село...

Моя сумна зимова казка
Про те, що не зі мною ти,
Та я прошу тебе - будь ласка -
На волю серце відпусти.

Бодай воно замерзне в полі -
Колись відтане по весні,
Та зараз гіршої неволі
Тобі не треба...і мені...

04.12.2011

Картинка: Микола Дронніков. «Білі мухи». 


Рецензии
Не верю календарным датам.
Не уж то на дворе ...Зима?
Еще зеленые ...заплаты...
Травы и чувство будто март.
Я предвкушаю, как запахнет.
Ванильным пудингом рассвет.
Мороз по окнам дробью жахнет.
И выпадет на землю снег...
И наметет сугробы вьюга.
Что бы не встретиться с тобой.
А под снегами дремлет - юдоль.
Там прошлых лет живет любовь.
Ты до сих пор в зеленом лете.
Воспоминанием живешь...
И сквозь летящий снег и ветер.
Ты мысленно туда...бредешь.

Дана Ден3   13.12.2011 13:54     Заявить о нарушении
На это произведение написано 11 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.