Украина

Малюю сонечка проміння
До хмар дерева, та коріння
Травою поросло до ставу
І там пасе вівчар отару

Хатина тином оповита
В квітках, мов витканная свита
Довкола ластівка літає
Де виріс я там так буває.

Та тільки промайнув той час
Коли Шевченко жив Тарас
За вольную вкраїну мріяв
Не бачить він, що люд посіяв.

Пасе вівчар отару в полі
Та майже, майже всі на волі
Свою таки пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть.

І кожен знає що він вільний
Громадянин тепер цивільний
І їм довкола всім байдуже
Чи ти рідня, чи кращий друже,

Коли про гроші мова йдеться
Ось мабуть зараз він сміється.
Коли б ти знав Кобзарю любий,
Що ця бомага всіх погубить

Хоч ти є панський, хоч на волі
Чи ти жебрак, чи ти є в долі
Ножі до горла за монету
За копійчину – к пістолету.

Пограбування, зґвалтування…
Нема тепер того кохання
Коли кохаєш лиш одну
Разом вростаєш в сивину.

Повію модно скуштувати
На порно в Неті  поглядати
Пивка крізь соску і горілки
Забить косяк, зварити ширки

На тачці модній покататись
Десь під вуглами проблюватись
Комусь набити пику рожу
Її козел був той Серьожа.
 
Нагнуть довкола криком матів
І вранці вдітим у кроваті
Немов покаявшись стонати
Та імя своє не згадати.

Отак минають наші роки
Затихли кобзареві кроки
Пани то нині олігархи
Корову доять як доярки.

По-моєму, мов так говорю
Вершу, мов Бог я твою долю
Тобою обраний в пристолі
Але як пташка ти на волі

Та й не потрібен ти нікому.