Зостав мене, коханий, назавжди!
Зітри із пам'яті чи викресли із списків!
І не шукай більш, не чекай і не пиши -
Ні есемески, ні ненужнії записки.
Тримати треба, любий, коли є.
А не тоді, як віру мою втратив.
Тобі нагадувала, час від часу, я про це.
Та вибрав не кохання - злую зраду!
Тож і тепер тебе повчу, хоча і зле-
Якщо не маєш, ані краплі, сили волі,
Постійності й поваги до мене,
То спробуй, хоч, не грати тої ролі.
Не хочу бачити зікривлене лице.
Повнії очі сліз пустих, награних.
Мені нагадує цілунок іуди усе це!
Спробуй знайти трішечки гордості та правди.
Бо все одно, вода її знесе.
Як не приховуй, зведе на поверхню!
То ж, поміркуй, що коштує, оте,
Зрадливеє кохання, купки дерню?!
Цiна зрадливому коханню...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2011
Свидетельство о публикации №111120401414
Свидетельство о публикации №111120401414
Рецензии