Домашнiй заяць

Крутить – вертить завірюха,
Мерзнуть в зайця довгі вуха,
Мерзнуть лапки, мерзне ніс,
Білим снігом вкритий ліс

І сльозяться на морозі
У зайчати очі косі…
Ще й до того ж в темнім лісі
Ходять-бродять хижі лиси

І сидять вовки в кущах…
Не життя, а просто жах!
Заберу зайча до себе:
- Годі жити просто неба!

Забувай життя вчорашнє,
Будеш ти тепер домашній!
Стану зайця доглядати,
Пиріжками годувати,

Медом, мармеладом,
Справжнім шоколадом,
Тістечками, сиром,
Чипсами й пломбіром!

А щоб він не втік у ліс,
Я б ще й торт йому приніс!
Покладу зайча у ліжко-
Хай там заєць гріє ніжки

Ще й м’якесеньку подушку
Підмощу під довгі вушка:
- Вдома цілий день лежи
І до лісу не біжи!

Подивись які чудові
Я створив тобі умови!
Тільки заєць не радіє…
Він сказав би, та не вміє:

- Це ж коли таке бувало,
Щоб зайців у ліжко клали?!
Та ще й мед, цукерки в ротик,
Щоб у них болів животик,

Та боліли усі зуби?!
Що тепер зі мною буде…
І печаль в його очах:
- Не життя, а просто жах!!!