Адамнын ом рге деген куштарлыгы

АДАМНЫН ОМІРГЕ ДЕГЕН КУШТАРЛЫГЫ



Бул зандылык, ен улкен кажеттілік. Зандылык деп біз біздін еркіміз бен санамыздан тыс арекет жасайтын куштерді айтамыз. Адам дуниеге, заттарѓа немесе аќшаѓа деген ќуштарлыќ арќылы байланып турѓанда, адамѓа деген ќуштарлыќ оз алдына жєне оз бетінше улкен рухани куш болып дами алмайды. Сондыќтан адамѓа деген ќуштарлык жєне онын басымдыгы баска денгейде жатады. Кандай куш болмасын, адамдар олармен санаспай омір суре алмайды. Табигаттагы куштер болсын, когам дамуындагы куштер болсын немесе адамнын санасы мен кылыгына тан касиеттер болсын, адамдар солардын баріне икемлеліп, багынышты болады. Мысал ретінде алып карайтын болсак, казіргі біздін тіршілігімізде мыктап орын алган «кунсыздану» немесе «баганын шарыктау» процесстері біздін санамыздан тыс журіп жаткан экономикалык козгалыс. Ал адамнын озінін кунсыздануы – бул казіргі кемелденген техникалык когам ушін тіпті мига симайтын кубылыс. Казір оларга букіл алемде карсы туратын куш болмаган сон, адамдар соларга каратай амалсыздан икемделген. Сойтіп осымен кайда бара жаткандарын оодері де білмей, буган наразы болдганнан баска еш нарсе істей алмай дал болып  жур. Ал оларга икемделген адамдар омір ушін тынымсыз куресте азып-тозуга айналган. Ал бул алемдік козгалыстын тубінде не жатканы осы уакытка шейін сыры ашылмаган жумбак. Осыдан барып адамдар бул купия куштерден зардап шегуде. Сонымен акшанын шексіз билігі адамзатка улкен кауіп тонгізіп тур.
К. Маркс ашкан тауарлар карым-катынасы, кезінде бул когамдык енбекке негізделіп, ондірілген байлыкты болісу амалдары таптык карым-катынастары аркылы журген. Мунын акыры таптар куресіне акеп согып отрырган. Бул жерде баганын томендеуі немесе жогарылауы экономикалык зандылыктарга байланысты болган. Ал казіргі кезенде ондіруші куш – техника жане онын беретін онімі де адамнын кара кушінен алдекайда жогары. Бул адамнын кара кушін керек етпейді, онын акылынын дамуына гана суйенеді. Сойтіп бул процесс тубінде ар адамнын дамуын талап етеді. Бул жагдайда барлык адам байлыкка кенелуге тиіс. Бірак капитализмнін енбек ету тасілінде барі ретсіздікке урынган. Сойтіп бул жуйе байлыкты болісіп ішіп-жеудін озін киындаткан. Ал адамдар мулдем кунсыздануга айналган.

Бірак адамнын омірге деген куштарлыгы бул кауіптен кушті. Жане біз жогарыда айткан санасыз рухани куштер. Демек бул куштарлык тубінде барін женеді. Жане онын устіне адам саналы, акылды жан иесі. Демек адам жана омірдін карсанында тур, бірак акшанын шырмауы онын санасын теріс айналдырып уландыруда. Сол себептен ол озін коршаган дуниені теріскей жагынан  гана коріп, кункей жагын білмейді. Казіргі адам бейне бір есін жия алмай журген мас сиякты, кунде «ертен» деп журіп таусылуга айналган. Адамдагы адамга деген куштарлык, суйіспеншілік, махаббат акшага деген куштарлыкка ауысканда, адамдар бір бірін жогалтады, бір бірінен алыстайды. Мумкін, жогарыда айткандай, осынын озінде бір купия бар шыгар? Неге акшага деген куштарлык соншалыкты кушті болып келеді? Егер акшанын адамдарга деген ыкпалы жойылып, адам акшага умтылмайтын болса, онда онын алдынан адам гана шыкпай ма? Онда онын алдында тек кана адам гана турмай ма? Егер казіргі ен кушті куштарлык акша болса, онда мунын дамуынын озі адамга деген куштарлыктын дамуы болмай ма? Бул тек кана акшага оранган гана куштарлык адамга деген улкен сезімнін теріс айналган жагы гана. Акша адамдарды бытыратып дараландырса, онда онын натижесі – жалгыздык. Ал жалгыз калган адам нені армандайды? Адамды армандайтын шыгар. Суйіспеншілікті ансайтын шыгар. Махаббатка талпынатын шыгар. Бірак соларга колдарын жеткізе алмаганнан кейін гана омірден туніліп, озін коршаган дуниемен араздасатын шыгар. Буган далел болатын  -  «байлардын да  жылайтыны». Акшанын адамгершілікті тубірімен жоятын нагыз ойраны осы жерде. Байлардын барі ынтымактаскан адамдар екен деп тек устіртін гана сана ойлауы мумкін.
 Бул адамдык куштер барлык жерде бірдей арекет жасай ма алде жок па? Осы тустан Батыс пен Шыгыстын арасындагы айрмашылыктары зор. Жапондар мысалы шыгыска жататын дамыган халыктардын бірі. Олар осы аймактагы басынан нарыкты бірінші болып кабылдап, онын мумкіншіліктерін оз пайдаларына саналы турде колдангандардын бірі. Осы уакытка шейін олардын дамуынын жогаргы денгейге котерілгені, олардын акшанын кушін дурыс пайдалангандарында болып тур. Жапондыктардын жері тар, олар біздін казактар кусап кен-молынан косіліп, еркін аунай алмайды. Оларга тарлыктын мумкіншілігін толыгымен пайдаланып, ішкі дамуды алга бастыру кажетті болып турган. Сондыктан олардын миы алемдегі бар мумкіншіліктерді пайдалануга умтылган. Казірге шейін Жапония Америкамен басекеде турган халыктын бірі. Казір Шыгыстан, бурын артта калып келген халыктардын кейбіреулері алгы шепке шыга бастады. Олардын ішінде Кытай мен Корея, Индия бар. Кейінгі кезде солардын ішінен Вьетнам да бой корсете бастады.
Ал бул кандай негізде болып жатыр дегенде, біз шамамен былай деп жауап береміз. Жогарыдагы айткан халыктардын кобісі узак уакыт отарда езіліп, артта калып, коп зардап шеккен елдер. Сонын негізінде олар бірінші кезекте акшаны, оздерінін жане баскалардын тажірибелеріне суйеніп, акшанын дурыс пайдалану жолдарын тауып, онын кушін оз беттерінше, ягни шетелдердін улгілеріне сініп кетпей, оз экономикаларына жане мадени омірлеріне бейімдеген. Олар барін енбекке каратай бурган, енбекті бірінші орынга койган, аркімді енбекке тарткан. Содан барып осы уакытка шейін ыдырамай сакталып келген каумдык куштердін барін адамдардын игілігіне каратай бурган. Олардын улкен ерекшеліктерінін бірі – осы уакытка шейін сакталып келе жаткан жене адамдарды таратып жібермей осы кезге шейін бастарын біріктіріп турган улттык салт дастурлері. Мунын ішінде, жогарыда айткандай, алі бузылмаган діни сенімдері де улкен кызмет аткарады.

Осы айткандардын барі ар адамнын адамдык касиеттерін сактап, олардын оз кара бастарынын камын жеп тентіреп, баска елден бакыт ідеп кетпеуіне тежеу болган жане сонымен катар адамдар арасындагы ауызбірлікті бузбаган. Міне осындай адамзаттык карым-катынастар сакталганнан кейін гана бул елдер мемлекет болып «акшанын шабуылына» тотеп беріп, онын кудрет куштерін оз пайдаларына дурыс жумсай білген.
Бул дегеніміз, акшанын шексіз билігін ауыздыктауга болады деген соз. Акша жеке адамдардын колына тусіп барып кана булдіру жане бытырату кушіне айналады. Бул жерде адамды емес,  акшанын осы кушін гана жугендеуге болады, ойткені акша мен бірге адамды да жугендеу керек емес. Ал адамга мундай куш корсету казіргі заманнын демократиялык талаптарына сай келмейді. Сондыктан акшаны ауыздыктаудын тиімді жолдарын іздестіру керек. Бул когамнын, мемлекеттін гана ісі. Муны аныктап кейініректе айтамыз.
Акшанын шексіз билігі алдымен Батыс елдерінде гана пайда болган, сонан барып кана «нарыктык экономика» деген атпен акшанын билігі алемге бірте-бірте тараган. Бірак Батыста акшанын булдіру кызметі бірден корінбеген, біз жогарыда корсеткен себептермен тек кана кейінгі кезенде гана пайда болган. Сонан барып ол коп уакытка шейін улкен козгаушы куш болып келген. Ал совет укіметі кулаганнан кейін бул кеністікте, ягни біздін когамда, акша аяк астынан улкен бурлыс жасап, тарихта бурын сонды болмаган «мінез» корсеткен. Муны ешкім куткен жок. Коптеген, сол кезде акшага куныккан адамдардын кокірегінде «еркін байысак» деген куштарлыктан баска ешнарсе болмаган. Ал бул копшілікке тан куштарлык болган сон, букіл когам осыган ынгайланган. Ал бул куштарлык барін талкандаган. Енді міне сонын салдарынан біз  озімізді Батыспен тенестіріп, батысша омір суреміз деп, ушы киыры жок таусылмайтын улкен балеге тап болып, дагдарып отырмыз. Сойтіп басымыздан бурын-сонды кормеген токырауды кешіп келеміз.

Бул дауласатын жане дау устінде гана мані ашылатын философиялык немесе экономикалык угым емес, когам дамуынын немесе онын кулдырауынын негізінде жаткан тарихи шындык. Осы шындыкты ашу ушін мен букіл омірімді беріп, жогарыда айткандай, жиырма бес жыл бас котермей, омірдін еш кызыгына аландамай, табжылмай, мойымай жане кайыспай енбек еттім. Мен алі кунге шейін осы енбегімнін жемісін кашан жеп, кай уакытта кызыкты омір суретінімді білмеймін. Айтеуір тагдырдын жазганына бой усынып, осы кунге шейін алі умітімді узгем жок. Бірак мен осыдан коп жылдар бурын, алі жас кезімде, оз алдыма койган максатыма жетіп, коп жыл армандаган, кокейімді тескен шындыктын коп жагынан сырын аштым, сонын ішіндегі акшанын сыры – ен маныздысы.
Акша ежелгі заманнан бері адамдар арасындагы карым катнастарын кураган, ал біздін заманда улкен алемдік кушке айналган гажайып куш. Бул куштін касында табигаттын адам баласы игерген куштері тукке де турмайды, ойткені ол куштердін барі де акшанын кушімен бугінгі адам игілігіне жумыс істемей, адамзатка неше турлі жолдармен карсы койылып, адамдарды канау немесе жаппай жою куштеріне айналган. Біз алі кунге шейін адамдардын осы кундерде неге азгындайтынын білмейміз. Неге олар бір бірінен коркады, сойтіп бір бірінен жасырынып, биік дуалмен коршалган бекіністерде туратын болган. Откен замандарда кузетпен патшалар мен шонжарлар гана журетін, ал оны енді аркім жалдайтын болган. Сонда бул жерде акшанын зандылыгынан баска кандай зандылык бар? Ал чиновниктер неге халыктан болініп, камалдарга тыгылган?
Дамудагы зандылыктар ненін болса да мазмунды, ішкі дамуын гана корсетеді. Ал адамдарга ойланудын ар нарсенін сырткы кубылысын гана кору ушін керек емес, ішкі козгалыстарды танып білу ушін гана кажет. Егер бір коргенде ар нарсені коп ойланып толганбай ак тусіне беретін болсак, онда мын жылдар бойы киын-киын кезендерден журіп дамыган гылыми сананын бізге не керегі бар? Мумкін, болашакта адамзат мундай жогары дамыган санага жететін де шыгар, ал бізге казір кобінесе жай нарсені тусінудін озі киындыкка акеп согады. Біз ауелім адамдардын кажеттілігін, муктажын, жогын білмейміз. Сонда когам тургысынан занды даму деген калай болатынын біз «менеджмент пен маркетингке» карап мулдем естен шыгарганбыз, сондыктан когам кажеттілігінін дамуынан шатасып, жеке, бытырап журген адамдардын тургысынан адасканбыз. Мындаган адамдардын куштарлыгы соган икемделетін нарсе емес. Соган икемделген когамда бугін жол апатынан гана кыруар адамдар кырылып жатыр. Ал кунсыздану деген заттардын тек кана сырткы корнісі, демек біздін икемделетініміз де осы сырткы корністін жылжуы. Ал осы кезде онын ар жагындагы жасырын жаткан ішкі куш бізге белгісіз болып турады. Демек біздін санамыз заттардын сыртымен гана жылжып, ішкі маніне уніле алмай, озімен озі немесе сырткы дуниемен алысып журеді.
Шындыгында социализм кун деген тусінікті жойып, бізге мурага акша мен адам игілігіне пайдаланатын байлыкты гана калтырган, ягни берекені гана. Кезінде «ќ±н» деген т‰сінікті т‰р-т‰рімен капитализм жасаѓан. Ол заттардыњ ѓана емес, сонымен ќатар єрт‰рлі таптарѓа жататын адамдардыњ да баѓаларын белгілеп кеткен. Ал б±л ж‰здеген жылдар бойы ќалыптасќан сананыњ аяќ астынан µзгеруі м‰мкін емес. Социализм талќандалѓанда б±л сана да талќандалѓан. «Ендігісін оздерін біліндер» деп, социализм ар адамды оз алдына озін койып кеткен. Міне осыдан бастап біз жана омірге келгенбіз. Ал мундай сумдык кадамды, ягни бар байлыкты адамдарга боліп, букіл когамнын ондіруші куштерін ашыктан ашык талкандау, бул тарихта бурын-сонды алі ешбір ел жасап кормеген жане жасауы да мумкін емес жагдай. Казіргі Батыс бара-бара мумкін тыгырыкка келетін де шыгар. Бірак олар бізге карап ол тыгырыктан киналмай шыгуы да мумкін. Калай болган кунде де дал біздегідей талкандау жумысы ол жактарда бола коймайтын шыгар. Бул менін оз ойым.
Егер біз жеке адамдардын козкарасында турып, осы тустан коршаган дуниені тусінуге тырысатын болсак, онда омірдін барін осы адамдарга бейімдеу керек екендігін білеміз. Бул дегеніміз, бул адамдарды риза гылу ушін, оларга омірде бардын барін шыгарып, ондіріп беру керек те, олардын талап-тілектерінін барін канагаттандыру керек. Букіл батыстагы экономикалык жуйенін барі міне осыган умтылган жане озі осы уакытка шейін осынын негізінде дамып келген. Мундагы тупкілікті максат - ар адамды байыту, канагаттандыру. Біз жогарыда айткандай, муны американдыктардын оздері жасаган жок, олар ушін оны кедей халыктар жасаган. Бул жуйенін, ягни нарык экономикасынын куйреуі олар ушін оте ауыр тиуі де мумкін. Мысалы кедей халыктар оз омірін оздері жургізетін болса. Сойтіп барып Батыстан акшаны емес, дуниенін алмасуын, айырбасын талап етсе. Онда батыстын жеткен жері сол болады. Казіргі кездегі акшанын кулдыгы кушке негізделген отарлау тасіліне жатпайды. Козі ашылган халык ондай кулдыкты оп-онай-ак сыдырып тастай алады. Сонда бул жерде койылатын сурак мынау. Социализм кулаганда елдер неге оз «улестерін» алды? Букіл когамнын байлыгы неге елге таратылды? Аркім оз бетінше білген омірін сурсін деп пе? Сонда мунын акыры жок па? Осымен омір шектелу керек пе? Ал бул багыттын бугін немесе ертен акырзаманга алып келетініне еш куман жок. Муны тек кана бугінгі кундерімен гана омір суріп, сол кундеріне гана маз болатын адамдар тусінбейді.
Бул адамдардын бытырап барып ескі байланыстардан ажырап, оз беттерімен кайтадан, жана негізде бірігетін кезені екенін біз кордік. Аркімнін оз улесін алып, аркімнін несие алып карык болып жатканын да кордік. Бул тубінде «оз улестерімен» бірігетін адамдар. Бірігіп оз оздерін жане ондірісті козгалыска келтіретін адамдар. Ал олардын барі осы уакка шейін «оз улестерін» ішіп-жеп койса, онда оларга несие келіп тур. Жакында гана «кредитный бум» адамдардын есін аударган. Енді сол оларды зарлатып жатыр. Енді жекелеген адамдар емес, осы адамдардын аркайсысы бірігіп акшага ие болулары керек. Тек кана біріккен адамдар несие алулары керек. Бул жерде акшанын да кызметі озгереді. Ал бул несие ішіп-жейтін акша емес, тек кана ондіретін гана жане ондірісті кенейтетін каражат болады. Ондіріс козгалыска келсе, омір де коркейеді. Казіргі заманнын ар адамды акшага мыктап байлаганынын мані де осында жатыр: біз енді адамдарды акша аркылы саналы баскаратын кезенге келіп турмыз.
Жогарыда айтылган мемлекеттін озінін гана акша иесіне айналуы осы кезенге сайкес келеді. Жекелеген адамдарга бул керек пе жок керек емес пе, мемлекет акшаны колына алып, жеке адамдарды осы «акша жумсау» міндетінен куткару ушін озі гана акша иесі болуы керек. Калай болган кунде де акша жумсайтын, акшанын сонынан тусіп куалайтын адамдар емес, когам болуы керек. Сойтіп когам осындай жолмен адамдарды алдымен акшаны ойлаудан куткарып, аркімге оз озін жане елге бір бірін ойлауга мурша беріп, жанаша ойлауга жол ашады Ал адамдар акшанын орнына енбегімен керегін гана алып турады. Казіргі кездегі акылы жогары денгейдегі адам мунын жолдарын тез-ак табады. Казір каншама адам осы санасынын аркасында отірікті усті устіне курастырып, киялдау устінде жур. Ал муны «енбек» деп тусінеді. Бул жагынан біздін мемлекет кагаздын жутына айналган, кімнін кімге есеп беріп жатканын бул жерде ешкім де білмейді. Жане не ушін беріп жатканын да.
Біз жогарыда коргендей, біздін Казакстанда бул тургыдан адамдар ешнарседен кемде болып жаткан жок. Ал мунын ішінен, жогарыда айткандай, біз жол апаттарын гана айтатын болсак, онда бул жерде куніне, жылына каншама адамдардын мерт болып, кемтар, мугедек болып жатканы бір кудайга гана малім. Ал будан баска жеке адамдарды билейтін тагы да каншама олардын «арамтамак» талап-тілектері бар, онын барі неше турлі гылыми зерттеулерде аныктап корсетілген. Ал біздін когамга онын барі «онім» беріп турса болды, бул жагынан ойланып бас катырып жатудын керегі жок. Оны ар адам озі ойласын. Міне осындай тартіп бізде ретсіздіктін басымдыгын корсетеді. Егер жеке адамдар когамды ойлап омір суре алмайтын болса, онда бул кызметті мемлекет кана аткарады. Ал мемлекет басындагы адамдар оз кара бастарынын камымен ауре болып жатса, бул тура тозакка баратын жолдын сипаты. Адамнын булдіруші кушке айналганын бул жерде анык коруге болады. Оны кандай куштарлык билеп-тостейді?
Бул жерде маселе мундай багыттын дурыс еместігінде емес, бул ретсіздіктін асерінен дамыган, бар кушін адамдарга карсы ашыктан ашык бурган багыт. Мунын тубінде адамнын емес, ескі когамнын оз бетінше ыдырау куші жатыр. Бул бурыннан пайдага умтылган когам. Бір кезде оган байлыктын шексіз дамуы керек болган. Ол кезде адамдар да сол ушін омір сурген. Ал казір барін билеп-тостейтін акша. Елдер де сол ушін жанын салуда. Ал когамда оз бетінше, адамдарды езіп, озінін бурыннан келе жаткан агым кушімен, саркынымен алі талай жерге баратын куаты бар. Сонан барып кана біз бул жерде біздін заманга карасты акшанын шексіз билігі жатыр деп пайымдаймыз. Осыдан барып кана мунын баскаша шешілу жолдарын іздеп, оны адамнын багытынан гана табамыз. Адамга керегі, сонда, есірткі ме, арак па, темекі ме жок алде тек кана агыл-тегіл байлык па? Бул куштарлыктар мангі ме? Бул казір тек кана акша жасайтын когамга гана керек. Ал адамдарга шын манінде керегі баска. Адамдар оздерін осы дуниелерден боліп алып, оз беттерінше адам болып омір суре алады. Тарих ушін осыган келу кажеттілік болган. Егер осы дамуга когам дамуы алі жетпеген болса, онда бул когам іріп шірімес еді. Казір бул когам актык демімен гана омір суріп тур.
Сонымен осыдан барып адамды максат тутып, адамнын омірін устанган когамнын кажеттілік екенін білеміз. Сонымен катар осыларга карап омірдін казіргі формасынын оз озінен бітіп бара жаткан турі екенін тусіне аламыз. Демек бул жерде адамдарды емес, ретсіздіктен реттілікке кайтадан отудін жолдарын іздестіру керек. Демек зандылык деген теренде жаткан козгалыс, ягни адамнын жан дуниесінде, онын омірге деген куштарлыгында. Ал ол куштарлык акшанын шенберінде тек кана теріс айналган турмен гана журеді. Сойтіп булдіруші куш болады. Ал біріккен адамдардын колындагы акша баска кушке айналады, ягни кайтадан жаратушы, жасаушы кушке. 
Бул социализмге кайтып оралу жолы емес, адам когамына кадам жасау. Мундай акша жеке адамдардын іс-арекетіне асер етіп, оларды кулга айналдырмайды жене акшага да куныктырмайды. Бул біріккен акшалар осы адамдардын аркайсысынын игілігіне жумыс істеп, солардын калауымен жумыс істейді, аркімді «акша жасаудан куткарады. Ал егер ар адам акшаны ойлап басын катырмайтын болса, онда онын осы туста жумсалатын бар куш-жігері баска жакка каратай бурылады. Ал мундай куштарлык дал казір адамдарда жок, олардын осы уакытка шейінгі оз беттерінше акшанын артынан тусіп кангыгандары алі жеткіліксіз десек, онда біздін ойымыздын дурыс болмаганы. Бул жерде жеке адамдар акшадан босанып, копшіліктін камымен омір суретін болады. Отбасы калпына келеді, суйіспеншілік кайтып оралады, махаббат жанданып, ар адамнын омірін козгайтын кушке айналады. Адам зандылыгы деген міне осы.
Осы куштарлык акшадан босанып оссе, онда ол тубінде адамдарды біріктіріп, дуниенін казіргі кездегі адамдардын арасында туратын шексіз билігін жойып, адамга деген куштарлыкка, ягни суйіспеншілікке айналады. Міне адамдардын болашакка баратын жолы осы. Ол заттардын, дуниенін куны емес, адамнын тендесі жок кундылыгы. Ал дуниеге деген куштарлык адам омірін дуниеге тенеп, оны тунгиык, тупсіз, дуние жинау жане ішіп жеумен шектелетін магынасы жок омірге тап кылатыны – онын біздін заманда акшага тауелділігі гана. Біздін заманда барі дал осылай калыптаскан. Сойтіп адам бул паниден оз озін дуниеден ажырата алмай, акыры арманды болып кетеді. Адамнын омірге тоймайтыны - онын дуниеге тоймайтынында емес, онын омірге, ягни адам оміріне алі жетпегенінде. Бул озін озі жойып, курып бара жаткан омірдін корнісі гана. Бірак казіргі сырткы даму устінде дуниеге тоймау омірге тоймауга айналады. Онда тойымсыздык та рухани манге кошеді, баска магнага ие болады. Мысалы адам білімге тоймайды, махаббаттын кушагына еніп, бу дуниеден адамга да тоймай отетін болады. Еркектердін бу дуниеде айелге тоймай отетінінде улкен, алі ешкім ашпаган ман жатыр. Бул болашакта дуниені жанартатын махаббаттын купиясы. Адамдар акшаны жоюдын жолын тапса, акшага, дуниеге деген куштарлык адамга деген куштарлыкка айналады. Бул куресуге туратын максат. Осы ушін аянбай омір суруге болады. Ал акша ушін гана омір сурген адамдар копке бармайды.
Кулдырау кезіндегі болып жаткан жагдайды сол кезде де жане одан кейін де тусіну онай болган жок. Оган далел болатын – казіргі кезге шейін жалгасып жаткан белгісіздік. Мені сол кезде бірінші кезекте катты ойландырган жай – осы уакытка шейін когамнын тургысынан калыптаскан болашактын аяк астынан жогалып, кутпеген жерден сол болашактын орнына «нарыктын» келуі. Бул менін оз тусініктеріме кайшы келіп турган сон, мен бул багытты кабылдамай, онын булай болып тууынын тупкі себептерін іздедім. Сол ізденістін натижесінде мен «Казіргі заман болашак козімен» деген алгашкы кітабымды 1993 жылы шыгардым. Сол кітапта алгаш рет, осы уакытка шейін калыптаскан «коммунизм» мен «капитализм» деген тусініктердін кате екенін байкадым. Бул кезінде когам козкарасынан туган тусініктер адам тургысынан тукке турмайтын угымдарга айналган. Адамга керегі ешкашан да коммунизм болган жок. Бул таптар куресінен туган тусінік ар адамнын баюы деген угымга айналып, омірді дуниеге алып келіп тіреп турган. Ал дуниемен ар адамды байытып, аркімге бас-басына санді сарай, вилла тагы сондайлармен карык кылу, - бул казіргі заманнын теріс айналган тусінігі. Казіргі батыс елдерін туншыктырып жаткан кедейшілік емес, байлык. Ол кезде алемде тубегейлі озгерістер болып, дуниежузілік тіршілік ету тартіптері мулдем жана денгейге котерілген. Ал капитализмнен бізге мурага калган тусінік бір жагынан акша болса, екінші жагынан «нарык» кана болган. Баска жагынан казіргі кезендегі когам техникалык когам деп есептелінген. Ал техникалык когамнын сырын ешкім ашпаган.
Техникалык немесе акпараттык когам – жетілген когам. Бул адамнын санасынын да жан-жакты дамып кемелденген кезені. Ендігі кезекте осынын барі ар адамнын игілігіне, берекесіне айналу керек. Баскаша айтканда когам байлыгы ар адамнын байлыгына айналу керек. Сонда казіргі кезендегі техникалык дамудын адамга карама карсы келетіні, техниканын оз алдына дамуында емес, оны колдану тасілінде, ягни пайдалану амалында. Адамнын игілігі ушін жасалынатын техника адамды канайды, тіпті кулга да айналдырады. Ал капитализм техниканы баскаша колданган емес. Демек ол тек кана адам тургысынан гана озінін он натижесін беріп, адамнын озінін даму кушіне айналады. Осы туста техникалык когамды болашактын негізі десек те болады. Ендігі кезекте турган – адамдардын озара карым катынастарын тузеу. Ал осынын барі адамзаттык проблемалардын шешілуіне келіп тіреледі. Булардын жогарыдагы айтканнан баскаша шешілетін жолы жок. Ойткені бытырап журген адамдар бытырап журіп омір суріп, жалгыздыкта бірте-бірте жойылады. Казіргі кезендегі олімнін омірден басымдыгы осынын далелі. Дал казіргі кезенде техниканын адамдарга кандай он ыкпалы бар? Аркімнін машинага мініп, адамдардын жол апатынан кырылып жатканында ма? Техника алдекашан адамдар ушін даму кеністігін жасаган. Казіргі кезеннін озінде, когам енбегін дурыс уйымдастырган жагдайда, адамдардын бос уакытынын кандай колемде екенін жумыссыздар мен еріккендердін санынын каншалыкты оскені корсетіп тур. Бул адамдар еркіне гана койылып, жай уйымдаспаган омір гана. Бул алі ойланып-толганып журген адамдар гана.
Міне біздін турган кезеніміз осы. Осыдан ары каратай тарихтын жана кезені кайткен кунде де ашылады. Біз оны калаймыз ба жок каламаймыз ба, ол бізге унай ма жок унамай ма, біз оган барамыз. Біз оган казір тек санасыз, козсіз, ескінін булінуі аркылы киналып бара жатырмыз. Белгілі бір, бізге беймалім зандылыктардын кушімен. Оган бізді суйрейтін адамнын омірге деген куштарлыгы жане омірге тоймауы.


4. МОЛШЫЛЫК ЖАНЕ КУНСЫЗДАНУ


Мен ангімені бул такырыпка бекер козгап отыргам жок. Бул бір жагынан оте кызык, ал екінші жагынан абден шиеленіскен такырып. Егер «зандылык» козкарасымен алатын болсак, бул ангіме біздін жалпы жагдайымызды жаксы сипаттап, омірдін терен денгейінде кандай кайшылыктардын жатканын анык корсетеді.  Алдымен біз мынандай бір сурак кояйык та, соган дурыс жауап іздеуге тырысайык. Неге аты-жоні жок бага осе береді, ал акшанын куны тусе береді? Мунын жалпы себебін мен жогарыда корсеттім. Ал казір бул кызыкты такырыпты адаммен байланыстырып аныгырак алып карайык. Бізде адамнын багасы осу устінде ме, жок алде, ол да томендеп бара жатырма? Мундагы біздін угатынымыз, негурлым заттардын куны шарыктап оссе, адамнын багасы согурлым томендеуде. Екінші жагынан, негурлым дуниен мол болса, сол гурлым дарежен де жогары болады. Адамнын мінездемесін коя турайык.
Мен осы сурактарга тубегейлі жауап іздеп, терен ой устінде букіл тарихты актарып,  айткан кітабымда онын ар бетіне зейін салып уніліп карадым. Сонда не таптым дейсіз гой? Мен мынандай бір жагдайга тап болдым. Адам баласынын орта гасырдан капитализмге отетін кезенінде шаруаларды жерден куалап, оларды жаппай кангытып жіберген кезен болган. Бул кангып кеткен шаруалар азып-тозып акыры жалга жумыс істегенге уйреніп, тубінде жумысшы табын курап, баска біреуге жумыс істегенге уйренген, ягни енбектін капиталистік тасіліне кошіп, экономикалык тулга болган. Бурын булардын барі оз оздеріне гана жумыс істейтін басыбайлылар, колонершілер немесе еркін шаруалар болган. Гасырлар бойы олар устемдік тапты асырап озі ушін енбек етіп, енді тагдырдын жазуы бойынша баска біреуге жумыс істегенді уйренген. Ал бул «баска біреу» деген когамдык ондіріс болган. Адам бул жерде алеуметтік тулгага айналган. Осы кезен акшанын жиналып бірте бірте капиталга айналатын кезені болган, ягни капиталга негізделген когамдык ондірістін туу кезені. Тарихта адам баласынын орта гасырдан капитализмге оту кезенін осы себептен зорлык-зомбылыкпен журген канды кезен деп атаган. Бірак мунын барі тубінде сол кездегі енбектін онімсіздігінен, кедейшіліктін салдарынан болган жагдай. Шаруалар – бытырап, бастары бірікпей жургендер болган. Ал оларды жерден куалаганда олар мулдем кангып кеткен. Осылардын барінін басын біріктіріп, буржиазия капиталистік когамды калыптастырган.
Ал казіргі алемде дал осындай жагдай молшылык кезенінде болып жатыр. Адамдар когамнан болініп, неше турлі жолдармен оз бетінше кун кору кобейген. Бастары бірікпейтін бір біріне ботен болып елдін барі бытыраган.
Ал енді біз озіміздін омірімізді алып карайтын болсак, онда осыган уксас жагдайлардын коп екенін кореміз, асіресе адамнын кунынын оте томен тускеніне карап, букіл омірдін біз білмеген де жане армандамаган да баска бір жакка кетіп бара жатканын байкаймыз. Ал біздін санамызда ол омірдін батыстык улгісі болып корінеді. Сонда біз осы кайда кетіп бара жатырмыз деген сурак кайта кайта туып мазалай береді. Ал біздін батыстын жолымен бара жатпаганымыз анык. Егер біз оз озімізді білмесек, онда Батыстын кім екенін жане онын кайда екенін кайдан білеміз? Біз алі атасы мен анасына карайтын, улкендермен оз озін тенейтін жас балалар сияктымыз.
Сондыктан біз Америкага караймыз деп озіміздін Казакстан екенімізді де жане социализмнен шыкканымызды да умытып, озімізді озіміз танымай, бейне бір ботен елде жургендей сезінеміз. Ал тарихи шындыкка келетін болсак, онда Америка осы уакытка шейін тек кана озінін жолымен журіп келген жане онын жолы ешкашан да біздін жолымызбен тогыскан емес. Батыс бізге ешкандай да «папа» бола алмайды. Америкада осы уакытка шейін ар нарсенін жане сонымен катар адамнын да озіндік куны да, орны да бар. Капитализмнін откен кезенінде де ар нарсенін озіне тиіс куны болган, жумысшылар да багаланган жане артык жумысшыларды да кангытпай асырап багып отырган. Ал социализм «кун» деген тусінікті жойып, сонымен бірге адамнын да бурынгы, капитализмге катысты багасын жойып, бізге мурага акшаны калтырып, дуниені жане озімізді багалауды оз еркімізге койган. Акшанын негізінде бір бірінді калай багалайсындар, оз еріктерін біледі. Міне социализм адамдарга тура осылай деп, букіл елді жарым жолда тастап кеткен. Демек біздін тіршілігіміз оз еркімізбен, оз тусінігімізге сай калыптасып жаткан дуние. Ал социализмнен шыккан адамдардын социализммен бірге олардын тусініктерінін де ыдырауына байланысты, оздеріне тан озіндік тусініктері болмаган. Бурынгы тусініктерінен аяк асты айырылган адамдар оздерінін бурынгы жолдарынан да адасып, кайдан келіп кайдан шыкканын да білмей калган. Содан барып тыгырыкка келіп тірелген когамнын санасына капитализмге еліктеуден баска жол калмаган. Когамнын козді ашып жумганша талкандалуы бірден улкен ретсіздікке алып келіп сокты. Сонан барып біз, амалдын жогынан, капитализмге айкара есік ашып, кулдыктын бурын-сонды болмаган жана туріне кіргенбіз. Ал енді осыны казір «біздін Батыска баратын жолымыз» деп, бізді жаналкымнан алып жаткан сумдыкты «тарихи кажеттілік дегеніміз» - акталынатын багыт емес, µз µзін акшанын негізінде жойып такан агым.


5. АДАМНЫН КУНСЫЗДАНУЫ

       
    Бул дегеніміз когамда да, адамдар омірінде де барін кадагалап, ар нарсені оз орнына койып туратын ешкандай экономикалык немесе когамдык зандылыктар жок деген соз. Бул жерде акшанын устемдігінен тыс зорлык та, зомбылык та жок, бір біріне куш корсететін мунда тек кана адамдар гана. Мунын барі бізге орта гасырлардагы курлымды бекер козімізге елестетпейді. Сондыктан «алі жеткен алі жеткенді» деген адамдар арасындагы акшага негізделген карым катынастар бурынгы «когамдык тартіп» дегеннін орнын баскан. Ал бул жерде бірінші кезекте кунсыздануга адамнын озі урынган.
Осынын есесінде ушы киыры жок бір бірімен дауласып, соттасып жаткан халыктарды кореміз. Осы жерде міне бізге аділетті, кукыктык (прававое) мемлекет керек деген алеуметтік-саяси талап туады. Баскаша айтканда, осынын барін тартіпке салып, реттеп туратын занды куш. Ал социализмнен шыккан елдерде мунын барі жеке адамдардын колында кеткеннен кейін, батыстын тартібі бізде орнамай, барлыгы керісінше кеткен. Сонда бул керісінше кетіп бара жаткан дуниені батыска бара жатырмыз деген тек кана теріс айналган сана болган.
Ар нарсенін куны бар екені аркімге белгілі. Ауа мысалы оте кажетті зат, бірак онын ешкандай куны жок. Ар нарсенін куны ондіргенде гана пайда болады, жане жеке адамнын емес, когам ондірісінде гана. Ал біз пайдаланып журген заттарда тек кана тутыну багасы гана бар. Ол бага заттардын кунынан сураныска байланысты томен де жогары да бола береді. Егер ар заттын куны ондіргенде оспесе, оз бетінше ешкашан да оспейді. Сондыктан заттардын тутыну багасынын томен немесе жогары болуы біздін омірімізде улкен кызмет аткармайды. Капитализмде мундай жагдайлар ол туа салысымен пайда болып, оле-олгенше кайталанып отырады. Унемі ондіріс пен тутыну бір бірімен тенестіріліп отырган. Мундай кайшылыкты Маркс экономикалык кайшылык деп аныктаган. Ал біздін тап болып отырган жагдайымыз, ар заттын багасынын оны ондіргенінін, шыгарганынын немесе дайындаганынын киындаганынан емес, оз бетінше, ешкандай зандылыкка тауелсіз, аты жоні жок шарыктауында болып тур. Егерде біз тутынып журген заттардын барін техника жасайтынын ескерсек жене сонымен катар олардын барінін шетелдерден келетінін умытпасак, онда олардын кунын іздеу бізге оте киынга туседі. Шетелдерден алып келетін тутыну тауарларына жан-жактан жабылатын адамдардын саны каншама!
Озініз ойланызшы, бір Кытайдын озі казір каншама алемді тутыну товарларымен камтамасыз етеді. Ал егер олардын енбегі техникага негізделмесе, онда оларды асырау керек болар еді. Техника ешкімнен толем акы сурамайды, тозыгы жеткенше бізге акысыз кызметін істеп журе береді. Ал «кун» деген тусініктін озі кезінде адамнын кара кушіне негізделген ондірісте туган. Гасырлар бойы осылай болган.  Сол себептен ол кезде адамнын кара кушімен когамда ондіретін дуние барлыгына жетпеген, оган сондыктан тек кана байлар гана емін еркін ішіп жеген, ал жумысшылар болса жанын баккан. Ал бугінгі жагдайда когам аркім емін-еркін ішіп жейтін молшылык заманга жетіп, техниканын аркасында коп адамдарды гана емес, коп елдерді енбектен босаткан. Сойтіп «акша жасауга» койган. «Постиндустриялык» немесе «информациялык» когам деген міне осындай байлык кезенді корсетеді. Демек, тарихи дамуда адамзат байлыкты толыгымен игеріп, енді оны ар адамнын байлыгына айналдыру маселесіне келіп тіреліп тур. Демек Америкадагы адамдардын азгындауы дуниенін жетіспегенінен емес, молшылыкта пайда болган кубылыс. Бул біз танданатын жай ма алде жок па? Ал улы Аристотель философия танданудан басталады деген. Енді осыган теренірек уніліп корейік.
Казіргі кезендегі дамыган капиталистік мемлекеттердін озі кунсызданудын негізінде буліну процесіне тап болган. Бул жерде де экономикалык зандылыктардын бузылу салдарынан когамдык ондіріс те баяулап, дал казіргі кезенде томендеуге бет алган. Азык-тулік дагдарысы казір букіл алемге кауып тонгізіп жылжып келе жаткан керемет алып куш. Біздегі болып жаткан жагдай дал біздегідей ушыккан турінде болмаса да, барлык елдердін экономикасынан жане алеуметтік омірінен мыктап орын алган. Казіргі «маркетинг пен менеджменттін» кушагына енген адамдар сауда, нарык, акша деп омірде экономиканын жане экономикалык зандардын бар екенін мулдем умыт калдырган. Бул жерде «ондіріс тасілі», «енбек ету адістері», неше турлі ондірісте колданатын амалдар, - осынын барі умыт болган. Ал оларсыз біз оз омірімізді калай тусінеміз? Жер бетінде не ушін тіршілік ететінімізді кайдан білеміз? Ал бул біздін омірімізді корсететін жай, карапайым нарселер.  Олардын орнын басатын ар адамнын жан-жакты даму амалдары алі когамды козгайтын саналы кушке айналмаган. Остіп ар адамнын талкегіне койылган омір кулдырау багытында санасыз «о дуниеге» бара жатырма?
Бул жерде ар адам когамнан кол узген, оз алдына озі койылган, оз жанын озі багатын жагдайда калган. Муны мысал аркылы корейік. Совет укіметі кезінде ондіріс тауарларын сатуды мемлекет уйымдастырган. Бул жерде мысалы саудага араласкан мын адам жумыс істесе, ол когам енбегінде істеген жане ол жай  жанын баккан жок, когамнын жумыскері ретінде енбек еткен. Казір сол онімдерді саудалап жан багатын жуз мын адам пайда болган. Сонда ойлап караныз, сол кездегі мын адам сататын тауарды казір жуз мын адам сатып журсе, онда бул тауарлардын багалары кандай болуы керек? Бірінші адамдар когам адамдары, олар енбек етіп омірге талпынган, ал екіншілер бірін бірі коре алмай арен жанын багып жургендер. Бірінші жагдайда белгілі бір бага усталса, онын котерілуі мен арзандауы ондіріске байланысты болган, екінші жагдайда бул уйымдаспаган, аркімнін колында лагып кеткен багалар гана. Бул бастапкы кунынан жуз есеге котеріліп кеткен бага. Сонда совет укіметіндегі бір сом казір екіжуз тенге болган. Ал италиандыктар мен туріктерде миллион-миллиардка кеткен. Сонда когамда барлык адамдарды керекті ондіріс буйымдарымен камтамасыз ету ушін жуз мын адам жумыс істесе, оларды оз ара болісетін бір миллион адам. Ал акша жасау тасілімен жан багатын акшаны біреудін шашын алып беріп, батінкесін тазалап, емдеп немесе моншада аркасын ысып беріп те табуга болады. Сонда бул кандай омірдін амалы, кандай мадениеттін денгейі? Тагы да бір мысал алып карайык.
Маселен, совет укіметі кезінде адамдарды мамандыгына карап, енбегімен багалайтын, біліміне, сауаттылыгына карайтын, акындарды, жазушылырды, онер адамдарын колпаштап кошеметтейтін, оларга курмет корсететін, жумысшылардын да озіндік куны болган, ар адамды енбегіне карай багалап, аркім озіне тиісті сый-курметке ие болган, ал жалкауларды тагы сол сияктыларды ажуалаган, келемеждеген, тарбиелеген. Енді міне осы алеуметтік корсеткіштердін барі жойылып, адамнын озі улкен кунсыздануга тап болып, казіргі кезде неменеге айналып бара жатканын озі де білмейді. Онда казір жан баксам немесе байысам дегеннен баска арман да жок. Бул тек канырап босап калган адам. Ягни ол бір жагынан омірінін бар мазмунын дуниеге толтырып, ал екінші жагынан дуниесінен ажырап, тіршіліктін адамдык манін жогалтып, енді босап, канырап турган адам. Ол озін озі немен толтырарын білмей турган адам. Тіпті кім болсан да сенін атагын да, даулетін де туракты емес екенін аркім біледі. Бул жерде кімнін болса да кунсыздануга ушырайтыны белгілі нарсе. Бул дегеніміз откен кезендегі енбек аркылы келетін бак, даулет, арман деген тусініктер аяк астынан акшага айналып, тек кана жекелеген адамдардын гана басына конатын болган, онын устіне мунын озі ауыспалы дуние, бугін біреудін басына барып конса, ертен екінші біреуге барып конады. Сойтіп «бак», «даулет» дегеннін озі турактылыгынан айрылып, аркімге уакытша гана дуние болып калган. Бул жерде адамдар бурын сонды біздін омірімізде болмаган басекеге тусіп, бурынгы социализм кезіндегі «жарыс» деген созді тастаган. Бул «алі келген алі келгенді жыгады» деген соз. Сонда бул мангілік омірдін формасы ма? Дал казіргі акшанын азайуы кезенінде бул омірдін турі копке бармай, акырында адамдардын коптеп кырылуымен аякталады. Ал буган коз жеткізу казіргі жагдайда да киын емес. Бір  «инсульт» пен «инфарктын» озі гана каншама адамнын омірін жалмап жатыр! Ал жастардын кыршынынан киылып жатканы каншама!
Экономикада «онім», «осім», «тусім», «табыс» деген тусініктер бар. Егер адамдар тапкан таянгандарынын барін ішіп жей беретін болса, онда олар оспейді, олардын енбектері онбейді, бактары жанбайды. Орта гасырлардагы омір сурген феодалдык когамдар  жуздеген жылдар бойы оскен жок, олардын дамуы тым баяу болган. Ойткені олар тапкан таянганынын барін ішіп жеп отырган. Байлар омірін той думан, ойын сауыкпен откізген, неше турлі заулім сарайлар салган, адемі шіркеулер тургызган. Байлар дуниені кызыктап тамашалаган. Болмай бара жатса, бірінін байлыгын бірі тартып алып, бірімен бірі согысып кырлыскан. Осылардын барінін ауыртпалыгы енбекші халыктын мойнында болган. Бул жай бытырап журген басыбайлы шаруалар мен колонерлер когамы болатын. Онын ішінде саудагерлер де болган. Осылардын ішінен «шык бермес шыгайбайлар», дам татырмас, тапкан таянгандарын ішпей жемей жинайтын сарандар да пайда болган. Сондайлар гана тарихи даму кезенінде оз байлыктарын бірте бірте капиталга айналдырган. Когамдык ондіріс капитализмге отетін кезенде гана калыптаскан. Бул жерде де акша жасау принціпі жумыс істеген. Неше турлі копестер, саудагерлер, алыпсатарлар, айырбасшылар жене солар сиякты тагынын тагылары неше турлі жолдармен баскалардын енбегін жеп, акша жинап байыган. Алді халыктар алсіз халыктарды шауып тонаган. Булар гасырлар бойы дамыган.
Біздін казіргі омір міне дал осы суреттеме сиякты. Акшасы барлар жеке касіпорын, шаруашылыктар жасайды, лауазымды жумыстарды аткарады. Ондаган адамнын енбегін пайдаланып, олардын иелері астарына кос-костан машине мінеді, санді уйлер салады, не ішем не жеймін демейді, мундайларда омірге сенімділік, куштарлык болады, ал жалшылар мен жарлылар болса кунін кореді де, оздерін бейне бір кара тунекте жургендей сезінеді. Біздін Казакстанда казір осындай шагын жане орташа касіпшіледін саны, мысалы, бір миллионга жетті десек, сонда бул не болганы, муны кандай енбектін тасіліне жаткызамыз жане когам тургысынан, тіпті тарихи козкарастан калай деп тусінеміз? Осылардын тырбандап журген енбегін машинага жуктеген, дамыган елдерде мындаган адамдар мандай терлерін агызып, онімсіз енбекпен айналыспай-ак мейрамдап жур. Ал біз кандай булжытпайтын деректерге суйеніп, осыдан біздін ен болмаса ертенгі куніміздін жаркын болатынына козіміз жетеді? Сонда осы бытырап журген «колонершілер» мен «шаруалар» когамы бастарын біріктіріп, ертен алемде  озінен озі булініп, бузылып жаткан капитализмді кайтадан орната ма? Казіргі бытыраган адамдардын тапкан таянгандары олардын ішіп-жеуіне де жетпейді. Ал жинау, кор жасап, омірді жан-жагынан алга бастыру, бурыннан тек  когамга гана тан. Сондыктан бул капитализмнен гана басталады. Казіргі омірдін магнасыздыгынын озі ар адамнын тіршілігінін ішіп-жеу ушін дуние жинауга негізделіп, когамнын кор ондіру (косымша кун) механизмінін бузылганында.
Біз, мумкін, коп нарселерге сенеміз, киялдаймыз, армандаймыз, ажал келіп олетінімізді де білеміз, тіпті о дуниеде жумакка немесе тозакка баратынымызды да білеміз. Ал мындаган жылдар бойы дамып келген тарих осы уакытка шейін кайталанган жок жене ол ещкашан да кері бурылган емес. Біз тек кана киялдап кана кешегі кунді коз алдымызга елестете аламыз, ертенгі кунге де барып  кайта аламыз. Ал тарих біздін санамыздан да, киялымыздан да тыс тіршілік ететін, тек кана оз зандылыктарымен журетін когамдык шындык, біздін болашагымыз да тек кана тарихтын коз карасымен дамиды. Ал саналы омір суру ушін бізге оны танып білу гана керек.
Ал бул жерде біз тек кана жекелеген адамдардын гана кимылын, іс-арекетін жене талпыныстарын кореміз, осылар аркылы болжам жасаймыз. Біздін оміріміз коніл котеру, мейрамдау орнына айналса, бул адамдардын талабына, калауына икемделген курлым. Сонан барып біздін омір адамдардын омірімен шектеліп, оз бетінше омір сурген когам омірі мемлекет оміріне айналган. Сойтіп бул жерде «когам» деген тусінік калган. Когамды біз казір мемлекет дейтініміз осыдан. Когам копшілік оміріне айналган. Ал экономика дегеніміз тек кана когамнын іс кимылын білдіріп, сонын жан-жакты дамуынын негізінде жататын, коп елдін бірігуінен пайда болган біртутас когамдык куш. Ал казіргі кезенде когамнын аткаратын кызметін мемлекет аткарып турса, онда жеке адамдардын кушіне айналган мемлекет те ыдырау устінде. Ал бул да акшанын негізінде журіп жаткан объективті процесс.
Бул жерде адамдар бір біріне емес, когамга жумыс істейді жене олардын ал-аукатынын осуі де осы когамнын ондіріс кушінін немесе мадениетінін дамуына байланысты болады. Социализм муны ар адамга каратай бура алмаган. Болашактагы адам тургысынан жасалынган когам барша адамды біріктіріп, олардан алдымен улкен когамдык куш жасайды. Сойтіп барып кана бул адам когамы техниканын кушімен ар адамды жан жакты дамытатын жагдайга жеткізеді. Бул когамда, айталык, ар сау адам таулігіне, мысалы, коп болса уш-ак сагат жумыс істейді. Калган 21 сагатын калай пайдаланса да озі біледі. Ол сойтіп озінін бір жапырак нанын оз енбегімен тауып жеп, осы енбегі аркылы когамнын баска оміріне де араласа алады. Бул дегеніміз, казіргі дамыган технологиянын негізінде когам оз озін толыгымен керекті дуниемен камтамасыз ету ушін ондагы адамдардын аркайсысынын уш сагат істеген жумысы жеткілікті болады деген соз. Энгельс будан жуз жылдан астам бурын когамнын толык корын жасауына ар адамнын торт сагат жумысы жеткілікті деген. Ол техниканын осуінін негізінде осы когамдык корды кобейтіп, осіріп отырады. Казір дамыган елдердін кейбіреулерінде 6 сагат жумыс орын алган, ал Японияда айелдер 4 сагат жумыс істейді екен. Бул казіргі кезенде. Ал енбекті уйымдастырган когамда барі де адамга каратай ыкшамдалады. Сонда мен 21 сагаттын ішінде немен айналысуым керек? Оны адамдар оздері біледі, білім алама, билейме, олен айтама жок алде когамды баскару жумысына араласама, болмаса шетелге кыдырып кете ме. Бірак бул жер бірінші кезекте, адам даму кеністігі ретінде, адамга каратай бейімделіп, саналы турде уйымдастырылады, саналы турде баскарылады. Адамды кул кылатын енбек адам талабына сай уымдаскан турде оган еркіндік алып береді деген дана соз осыдан шыккан. Кедейлердін ен кобі казір Кытай мен Индияда турады екен, Африканы айтпаганда, ал олар мандай терін агызып букіл алемді асырап жатыр. Бул акшанын кулдыгынын гана куші, ягни Батыс жасаган «рыночная экономиканын». Баскаша болган жагдайда кытайлар кошелерінін барін базарга айналдырмас еді. Ол жердегі омір казір Шан Яннын тусындагы омірден аумай калган.
Казіргі дуниенін барін шыгаратын когам ондірісі гана. Уйымдастырылган енбекте елге кажетті сутті мын адам шыгарса, уйымдаспаган турде суттін сол колемін жуз мын адам шыгарады. Бізде ар кажетті тутыну заттары осылай келген. Сонда олардын багасы калай томендеуі керек? Егер біз ондіру тасілімен орта гасырдын денгейінде журсек, онда акшанын куны калай котерілуі керек? Бул уйымдастырылмаган омір болганнан кейін, барлыгы жеке адамдардын колына тусіп лагып кеткен. Шетелден келген ар товар біздін мандай терімізбен ондірілген жок, олар алып-сатарлык кана дуние, олар адамдар ушін жай акша жасау амалы гана. Бул жерде ешкандай да кун жок жане болуы мумкін де емес. Бул ыдыраган, оз алдына жайылып кеткен омірдін гана сынайы.
       Міне бул жерде біз жогарыда корсетілген «тарихтын казір улкен бір кезені бітіп, онын жана кезені ашылу карсанында турмыз» деген ойга келеміз. Ал бул сонда бізге кай жагынан ашылып тур? Біз агып бара жаткан агым барысынан ба жок алде кейін каратай бурылганда ма? Енді біз осы айтканды баска бір тустан алып карайык.
Осыны аныгырак тусіну ушін мен бір карапайым мысал келтірейін. Адамнын денсаулыгын алып карайык. Сонан кейін оны когамнын «денсаулыгымен» салыстырып корейік. Менін денсаулыгым мыкты болуы ушін мен, мысалы, дагдалган, адеттенген жолмен емес, оз табигатымнын ішкі кажеттіліктерін жан-жакты біліп, соларга сайкес іс-арекет жасап, саналы кимылдауым керек. Мен озімде бар, маган кудай берген куш-куаттарымды дурыс боліп, озіме тиімді жолдармен пайдалана білуім керек. Менін кунделікті ішетін асым, сусыным, журіп-туруым, демалысым – барлыгы сол ушін белгілі бір саналы турде калыптаскан тартіппен журуі керек. Сойтіп мен оз табигатымды жаксы біліп, онын кажеттіліктеріне карсы журмеуім керек. Мен ол ушін белгілі бір багдармен омір суруге тиіспін. Ал казіргі біздін заманда коп адамдар озінін жаратылысын гана емес, ауелім озінін  кім екенін де біле бермейді. Ар адамнын омірдегі орны, онын тіршілігінін максаты мен мані тагы сол сияктылар «кун коріп», «жан багуга» айналган. Бул кобінесе козсіз, дагдыланган омірдін гана барысы. Коп адамдар есейе келе гана оз озіне турлі сурактар койып, «мен не ушін омір суріп журмін, не істеп журмін, неге адамдар мын жыл омір сурмей, жузге де келмей оле салады?» Кайткен кунде осынын барі дурысталып, ар адам магналы омір суретін болады? деген философиялык сауалдарга ойлана бастайды. Бул жерде ар адам, соз жок, уйреншікті, санасыз омірден саналы омірге кошуі керек. «Ак жолга» тусетін адамдардын кобісі оз озін женіп билегендер екен. Адамга оз озін саналы баскару каншалыкты кажет болса, когам оміріне ол одан да кажет. Бул жерде адам болсын, кауым болсын, когам болсын, калай болган кунде де уйреншікті жолдан шыгып, саналы жолга тусуі керек. Ал бул ушін бізді алып бара жаткан агыммен емес, кері каратай бурылып, аркім оз озіне карсы журеді. Міне, істін бар мані осында жатыр.
Казіргі кезенде ондіретін де, онімді де беретін адамнын кара куші емес, техника жене дамыган технология. Біздін когамды техникалык когам деп осыдан барып айтады. Егер Казакстанда осы уакытка шейін индустриянын гимін гана айтып журсе, онда бул жерде тарихтын кінасі жок. Тарихи дамуда адамзат технологиянын ен жогаргы денгейіне котерілген. Ал котерілмеген елдер бізді кызыктырмайды. Казакстаннын да технологиялык когам болатын мумкіншіліктері бар. Бул жерде адам техниканы баскарып, озінін кушін жан-жакты дамытады. Бул тубіне келгенде адамнын кабылетімен, акылымен игерілетін дуние. Техникалык прогресс когамнын онімін гана осірмейді, сонымен катар адамдардын да енбегін женілдетіп, кыскартады, табысын молайтады. Ол оган шынында да кол-косір омір береді. Сойтіп оган жогарыда айткандай ойланып толгануга, білім алып, жан-жакты жетілуіне де кен-молынан уакыт береді, ягни онын еркін дамуына айкара жол ашады. Ал бізде мунын барі жеке адамдардын талкегіне багынган. Дуние жинау мен байлыкка багынган. Тойымсыздыкка багынган.
Коптеген батыстын ойшылдары адамнын болашагын осы тустан іздейді. Олар ушін бірінші кезекте турган ар адамнын еркіндігі (свобода личности). Бірак бул багыт ар адамнын еркін дамуын корсетпейді, тек дуниенін молшылыгына жане когамнын оз алдына, адамдарга карама-карсы дамуына келіп тіреліп турады. Содан барып тек кана «ішіп жеумен» гана шектеледі. Сонда мунын бар магнасы ар адамнын емін-еркін ішіп-жеуімен шектеліп турады. Мундай кайшылыктан шыгатын жолды батыстагылар адам тургысынан алі пайымдаган жок. Ойткені олар алі когамнын байлыгын калай ар адамнын байлыгына айналдыру керек екенін, ягни когамнын дамуы кайткен кунде ар адамнын дамуына сайкес келіп, калайша тулганын дамуы барша ушін максат болып турады дегенді алі тусінбейді. Когамдагы бурыннан калыптаскан ондіріс тасілі де, кун кору амалы да ар адамнын даму жолдарына сайкес келмей, карама-кайшылыкта тур. Маселен, акшан болмаса ол жерден білім де ала алмайсын, мамандык та тандай алмайсын, сойтіп омір бойы надан, кара болып отесін. Содан барып акшанын билігі журіп турган жерде ондай ойлардын жаксы ниет кана болып калатынын аркім де біледі. Мундай жерде адамнын заны емес, акшанын заны гана устемдік жасайды. Ал омір бір орнында турмайды, ол не жогары каратай орлейді, болмаса томен каратай кетеді. Ал біздін тіршілігіміздін барлык жагынан томендеп бара жатканында дау болуы мумкін емес.  Сойтіп адам бірте-бірте адамшылык касиеттерін де жогалтады. Бул бурыннан келе жаткан уйреншікті омір барысы. Адам козкарасынан бул багытка казір сыни козкарастар коп тууда. Бірак бул алі угынган багыт емес.
Демек біз, бір жагынан, омірдін ескі даму турінін ыдырауын корсек, екінші жагынан адам дамуынын занынын осынын ар жагында жасырынган, жана-жана ояну барысындагы калыптасу кезенін кореміз. Ойткені бір турдін ыдырауы екінші бір жана форманын дамуысыз журмейді. Ол жана форма тек ескі форманын ішінде жасырын болады. Бірак ол зан бізге акшанын даму заны болып корініп, дуниенін барін теріс жагынан корсетіп турады. Ал теріс айналган дуниеде біз озіміздін кайда бара жатканымызды да, кім екенімізді де тек кана теріс жагынан гана кореміз. Сойтіп акшанын занына икемделіп, сонын агымымен кете барамыз. Ал бізге кайткен кунде акшанын билігін ауыздыктап, кері каратай бурылу керек. Бул тура Сен-Симоннын айтканы сиякты болып тур. Бул улы киялшыл айткан: адам артка бурылып, алга каратай аркасымен бара жатыр деген. Сонда ол откенді коріп, алдын коре алмайды. Ертенгі кунді кору ушін ол алдыга каратай бурылуы керек деген. Ал кері каратай журу деген, казіргі теріс айналган дуниемен сананы онга бурып, дурыс жолга тусу деген соз. Бул бытыраган адамдарды кайта біріктіріп, жана когам жасау деген соз. Демек бізге тек кері каратай бурылу кажет. Бул жагынан бізге социализмнен де коркатын ештенке жок. Социализм енді кайтып оралмайды. Ол біздін тарихымыз. Бірак онын жан-жакты жасаган барлык салалардагы озекті жетістіктері жана негізде кайта туып, адам козкарасынан жанданады.
Бул жагдай екі турлі жолмен дамиды. Біріншісі: адамдар арасында акшага куныгу кобейеді. Ал онын тубі неге алып келіп согатыны белгілі. Екіншісі: адамдардын бірте бірте акшанын кулына айналуы. Казіргі кезенде, біз жогарыда коргендей, Казакстаннын тен жартысынан астамы белшесінен карызга баткан. Несие, мысалы, адамдардын кобісін шырмап алган жане ары каратай шырмап жатыр. Демек бул тыгырыктан шыгатын жолды техника немесе акшанын тургысынан емес, тек кана адам тургысынан гана іздеп табуга болады.
Бул жерде несие, карыз дегеннін когам тургысынан не екенінін тарихи дамудагы жане болашак козімен ман-жайін ашу керек. Адамдар ушін ол ішіп-жеу гана, кысылып жаткандары болмай бара жатса бай-байга басады. Акшанын озінін тарихта бегілі аткаратын кызметі болса, онда несиенін жане тутынудын гана емес, букіл омірдін несиеге кошуінде де ондай сырдын болмауы мумкін емес.
Біздін омір біз ушін кейінгі 20 жыл ішіндегі токырау кезенінде бекерден-бекер жумбакка айналган жок. Біз гажайып омір кешіп жатырмыз, онын олай болатыны біз бірінші рет когамдык козкарастан айрылып, адамдардын даралану жане жаппай жекешелендіру процесстеріне байланысты жеке адамнын гана тургысында калганбыз. Бул акшамен онашада калган дараланган, кара басынын гана пайдасына умтылган, жалгыз адамнын гана козкарасы. Ал жеке адам не киялдамайды, не ойламайды, кімге карамайды, кімге аландамайды. Бул когамнан оны булдіріп шыккан адам, кайтадан сол когамды ойламайды. Ол калтасындагы акшаны «менікі» дейді, калгандарында шатагы жок. Бул сол акшамен елден болініп, когамнан кашкан адам. Когамнын, елдін акшасын кымкырып кашып жаткандардын саны жок. Бул алайда оз озінен тиылатын жагдай емес.
Жогарыда біз ар адам оз озіне ие болуы керек деген пікір айттык. Бул кейінгі кезенде туган жалпы кажеттілік. Егер ар адам не болса соган салынып, оз озін баскара алмайтын болса, онда бул жагдай адам жагынан когамды ыдырататын куш болып келеді. Адамнын азгындауынын озін былай койганда. Бул «бір кумалак бір карын майды шірітеді» дегенннін керін келтіреді. Осыган байланысты ар адамнын озі ушін гана омір суруі деген жагдайды алып карап корейік. Бул бурын сонды болмаган, тек кана акшанын негізінде туган багыт. Озімшілдік аркашан да болган. Ал мынадай букіл когамды ірітетін «озімшілдік» ешкашан да болган емес. Біздін кезде бул белгілі бір принцип болып калыптаскан. Адамнын бостандыгы, еркіндігі онын озімен болганын корсетеді. Мундай «еркін» адам айналамен кайшылыкка келеді, барімен жауласады, кастасады. Ойткені бул оз алдына койылган адам барін «ойына келгенді істеуден» бастайды. Акша біреулерге билік береді, ал екінші біреулерді оларга малайга айландырады. Бул гасырлар бойы калыптаскан тартіптін барін бузып, адамдарды бір бірімен кырлыстырып, сойтіп адам проблемасын алга шыгарады. Осыдан барып кана булінудін теренінде жаткан тупкі себептер ашылады.
Сонда бул жерде адам тарбиеленбеу керек пе? Бара-бара осы жагдайдагы адам тубінде озін озі колына алып, бірте-бірте ак жолга озі-ак тусе  ме? Бул бурыннан келе жаткан угым. Сонда осы жеке адамдар жагынан жасалынатытын он іс-арекеттер гана когамды бірте бірте реттей ме?  Кылмыстын удеуі жане баска да жагымсыз жагдайлардын токтаусыз осуі жане осы жагынан мемлекеттін адамдарды бурыннан келе жаткан тасілдермен тарбиелеуі, осынын барі муны керісінше корсетіп тур. Бул жерде менін бар айтатыным – біздін когамга онын казіргі кезеніне сай келетін дурыс тусінік керек. Адам оз озіне ие болып, оз озін саналы баскаруы ушін, оны оз алдына кою жеткіліксіз. Ол ушін оны осыган уйретіп, багыттау керек. Адамнын бу дуниедегі алатын орны «бір кірпіш болып каланганда» емес. Бурынгы кезенде, когамнын оз алдына дамуында, расында да осылай болган. Ол кезде айел де оз орнын білген, улкен де, жас та орындарын білген. Кедейлер мен байлардын да µз орындары болган. Ал казіргі тартіп мулдем баска. Барлыгы да сол кудай берген орындарынан айрылып, сонын кушімен єркімнін омірінін де бурынгы мазмуны мен ман-жайы кеткен. Бул сонан кейін, омірде орындарын таппай, адасып журген адамдар. Сонымен жана заманда адамдар оздерінін осы заманга сай орындарын табу керек. Сойтіп барып кана бул копшілікті козгайтын кушке айналады. Ал акшага байланган адам буган оз бетінше бармайды. Когамга бул жагынан дурыс идеология керек. Оны баскаратын д±рыс теория керек.
Ар адамнын оз озіне ие болуы керек деген ойда терен магна жатыр. Бул казіргі кезенге гана катысты алынган жагдай. Бурынгы адамдардын оз оздерін алып журуі, оз оздерін билей алуы когамдагы тартіпке жане соны аркімнін санасына куятын тарбиеге байланысты болган. Енді экономикалык жане алеуметтік катынастардын іруіне байланысты адамдар арасында саналы турде гана калыптасатын адамдык карым-катынастар осындай жолмен тууда. Бірак олар алі жетіліп танылган жок. Экономикалык, саяси немесе алеуметтік когам катынастарын бурын аркім кабылдаган, жастайынан миына сінірген. Оны угыну міндет болмаган. Халык карангылыкта омір сурген. Когамнын муддесін бірінші кезекке койып, оз еркін осыган саналы турде багындыру – бул жай идеология емес, адамнын нактылы жагдайы. Бірак адам «айдаладагы», одан тыс жатып, онын устінен тоніп турган когам катынастарын тусіне алмайды. Ол тек кана озінін нактылы байланыстарын гана біліп, оз озін осы аркылы танып, озінін кандай тіршілік иесі екенін гана біліп, калган дуниені де дурыс ойлай алады. Демек оз алдына койылган ар адам оз озін тусіне алатын жагдайга объективті тургыдан енді гана келіп тур. Бул дегеніміз, озін коршаган омірді озін танып білу аркылы терен тусіне алады деген соз. Бул алдымен жандуниенін сырын ашып, нагыз омірді идеянын, рухтын тіршілігімен алып караган субъективизм мен идеализмнін материализммен куресте дамыган тарихи даму жолы сиякты. Дуниемен бірігіп дамыган адам сырткы даму барысында тубінде озіне келіп тіреліп, озін танып барып, ішкі дамуга келеді.  Буган оны алып келіп тіреп турган да акшанын куші. Адамнын санасы дуниеден ажырап алі оз бетінше еркін дамуга жеткен жок, бірак ар адам іс жузінде шынында да дуниеден ажырап, казіргі когамнан ат-тонын алып безіп жатыр. Бул біздін омірдін шындыгы. Сонда бул «кашкан» адам немесе бул дуниені киратуды гана ансаган адам кайда барады? Оган не керек?