Летять секунди в круговерті часу,
Біжать роки, як потяг в забуття…
Я долю кроками вимірюю, а, власне,
Чому б не щастям міряти життя?
І скільки ж кілограмів того щастя
Відважать мені щедрі Небеса?
Стежки земні круті, вузькі й хвилясті…
О, чий же почерк так їх написав?!
Лише тепер я певно зрозуміла:
Якби широкими були оті шляхи, -
Тоді ніколи я б не мала крила,
Які зросли стражданням завдяки!
Прийде той час – закінчиться дорога!
У прірву ж впасти не дадуть мені –
Розправлю крила тай злечу до Бога!
І там забуду всі жалі земні!!!
18.11.2011 року м. Вишгород
Крила
© Copyright: Валентина Руда, 2011
Свидетельство о публикации №111120210254
Свидетельство о публикации №111120210254
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.