там камiнь лежав
Стає на хвилинку гарячим
І ковзає в серце, до самого дна…
О, як би клинок той був зрячим...
То він не відчув би ані каяття
Ні розпачу, з свого діяння
Бо в тілі жевріло уже не життя,
Там камінь лежав на прощання
Свидетельство о публикации №111120108142