Торкнутись ніби випадково,
Тебе вдихнути наче бриз
Той свіжий, сонячно-ранковий.
Скупатись в сяйві оксамитнім,
Хапати жадібно смак бризок.
По вінця напоїти свої очі
тим золотаво-млистим жаром,
Зімліло простягнутись горілиць
Під неосяжним небом літнім;
В прибій вслухатись, що лоскоче,
Відчути лоном його міць.
Всім тілом всотувати хвилі
Та борсатись з веселим шалом;
Нуртуючій твоїй віддатись силі
І розчинитися в тобі самітнім....
написано в 1990-х роках
На узбережжi. Торкнутись нiби випадково
© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №111120100433
Свидетельство о публикации №111120100433
Рецензии