Brahma by ralph waldo emerson

Вбивця уявляє, що вбиває, 
Убитий уявляє, що поліг в крові, - 
Не той, не інший, ще зовсім не знає, 
Куди приведуть їх шляхи свої. 

Забуття і далеч - мої дороги, 
Мені байдужі світло й тьма; 
У мені - знедолені боги, 
Велич, падіння і мольба. 

Хто проти, той хворий, чи я не знаю, 
Караю нещадно, здіймаю в політ; 
Я спокуса і сумнів, і гімн я співаю 
Про браму, що тепер вже не є часом змін.   

Боги до мене линуть марно, 
Священних Сім, - та не з зірок, 
Добро, хто творить, непомітно - 
Прийде до мене як пророк!



If the red slayer think he slays,
Or if the slain think he is slain,
They know not well the subtle ways
I keep, and pass, and turn again.

Far or forgot to me is near;
Shadow and sunlight are the same;
The vanished gods to me appear;
And one to me are shame and fame.

They reckon ill who leave me out;
When me they fly, I am the wings;
I am the doubter and the doubt,
And I the hymn the Brahmin sings.

The strong gods pine for my abode,
And pine in vain the sacred Seven;
But thou, meek lover of the good!
Find me, and turn thy back on heaven.