Хтось чекає з війни незабутніх довіку героїв,
Їх молитви вбирає у себе ця зоряна ніч.
Хтось кладе собі лід на ганебні синці від побоїв
І не знає рахунку у церкві запалених свіч.
Хтось поділить з самотністю книжку і вечір під коцом,
Проклинаючи долю тихенько, щоб Бог не почув.
Хтось прийме в своє ложе, не знаючи звідки і хто це,
Та й забувши до завтра, що цей безіменний там був.
Хтось збирає слова, співставляє обмовки і факти:
Перевірити правду, а може й відверту брехню.
Їх багато...
А я… з невідомих далеких галактик
Виглядаю у вікнах найближчу до серця рідню.
29.11.2011
Виглядаю у вiкнах...
© Copyright: Юлия Яремчук, 2011
Свидетельство о публикации №111113000807
Свидетельство о публикации №111113000807
Рецензии