Домiнування i пiдкорення - лише рольова гра...

Домінування і підкорення – лише рольова гра, ніби у ліжку,
Лежиш у площині рефлексій, ніби на моїх долонях,
Розп’ята і знекровлена, шепочеш: «Іще трішки
І сивина прокрокує по скронях,
Аби набути досвід, істину, віру.

Час обплітається поміж пальців, ніби міхенді,
Сріблиться каблучкою (ані загубиш, ані навіть знімиш),
Вгризається у шкіру, випиває звідти усе бренді,
Накопичене за життя, шепочеш: «Нічого не зміниш
У крайнощах «межа» і «без міри».

***

Якого кольору стяги на твоїй труні?
Мікроапокаліпсис у власне твоїх рамках
І ти обриваєшся на першій чи сьомій струні
Від старості чи напруги. А де ж твоя обіцянка
Бути тут – у мережах, дзвінках, розмовах?

Петлі зрізаються словом, вени зшиваються звуком,
Вода стікає в образи, метри стають міліметрами.
Без тебе тут самотньо: ані запахом, ані стуком
Не заповнити цей простір, де все монохромними спектрами
У твоїх (уже потойбічних) коридорах.

***

Домінування і підкорення - лише рольова гра:
Тоді я тебе, тепер ти мене. Ці долоні,
Ці скроні, ці пальці, ця шкіра - іще з пра-пра-пра...
Ти їх так любив, а тепер вони, як і ти, холонуть,
Правда, від жаху і болю. Холодний білий шовк.

Час випиває нажите бренді, авжеж!
Тільки, знаєш, і досі сняться синці і кладовища,
Бо не змінити ані "без міри", ані меж.
Те, що у серці, підіймається на горище,
Аби отак серед ночі зробити пекучий торк.

Я все пам'ятаю!
Так, пече.