Я вже п'ятий день поспіль ходжу босоніж,
по тій землі,яку колись топтали ми.
я більше не подвоюю,я закінчую і у прірву кидаю.
надто високий тиск аби крига не тріснула.
подаруй мені співи та нічні крики,
замалюй усі жахи,заштрихуй та у губи поцілуй.
бережи кожну секунду з нею,
адже не закінчиться усе звичайною межею.ти знаєш
не обманюй себе,вір у колишніх та бережи справжніх.
надто багато розмов,вітер силою летить до роту,
та слова промовляються зайві.
треба помовчати,та забувши годину,пірнути до зоряного неба.
якби ти знав як самій відкривати двері,
коли вдома-усе безнадійне та пусте.
замріяні дні пролітають надто швидко,
а вони все не знають як я зникаю.
Спочатку закрити двері,а потім відкрити вікна,
та підступитись на крок вперед.туди,де немає тебе.
п ятий день
© Copyright: Аня Цалик, 2011
Свидетельство о публикации №111113000421
Свидетельство о публикации №111113000421
Рецензии
