А там, де над полем шумів вільний вітер,
Де обрій палав від ворожих заграв,
Там сивий козак говорив своїм дітям,
Коли їх в останній похід проводжав :
Приспів:
Сини – козаченьки, така ваша доля
Вам випало землю свою захистить,
Бо доля козацька – то вільная воля,
Козак у неволі не зможе прожить
А ми- українці, ми всі українці,
Щоб нас поодинці ніхто не здолав,
Тримайтеся разом, любіть свою землю,
щоб в рідному краї день світлий настав!
І мчали степами широкими коні
І кольору крові ставала трава
І гинули хлопці за щастя і волю
І вітер у вічність відносив слова:
Приспів.
Козацькому роду нема переводу
Допоки ще пам'ять у душах жива,
І в шелесті трав, і в шепоті вітру
Ми чуємо ті незабутні слова:
Приспів.
Доля козацька
© Copyright: Наталия Вербицкая, 2011
Свидетельство о публикации №111113002639
Свидетельство о публикации №111113002639
Рецензии
І мчали степами широкими коні
І кольору крові ставала трава
І гинули хлопці за щастя і волю
І вітер у вічність відносив слова:
Наташ, какая хорошая, сердечная и какая грустная песня!!!
С теплом, Светлана
Светлана Галуненко 11.12.2012 23:45 • Заявить о нарушении
І кольору крові ставала трава
І гинули хлопці за щастя і волю
І вітер у вічність відносив слова:
Наташ, какая хорошая, сердечная и какая грустная песня!!!
С теплом, Светлана
Светлана Галуненко 11.12.2012 23:45 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.