А може й ти кохав...

 Якби ти знав,як було темно,
 Коли пішов ти назавжди,-
 Я знала плакати даремно
 І біль вливала у вірші...
 А за вікном в той день дощило
 І дуже холодно було,
 За вітром листя все летіло
 І стукало в моє вікно...
 Якби ти знав,як я чекала,
 Як я молилась в небеса,-
 А небо в відповідь мовчало,
 Немов не чуло ті слова:
 Воно вважало,дощ приглушит,
 Що дощ приглушить біль років,
 Що цей маленький дощ потушить
 Отой вогонь,що вік горів...
 Якби ти знав,як я кохала,
 Якби збагнув,як тяжко це:
 Коли заплакане сльозами,
 Ховала я своє; лице,
 Коли тікала і боялась
 Зустріти знову очі ті
 І серед натовпу ховалась,;
 І уникала зустрічі...
 Якби відчув хоч раз кохання -
 То вмить збагнув б,що втратив ти...
 Колись ти сядеш у мовчанні
 І прочитаеш всі вірші -
 Згадаєш вечір,як пішов ти,
 Як ти покинув назавжди...
 Ту дівчину,що так кохала,-
 А може й ти кохав її...