Та що зi мною,що зi мною стало?
Як бiль змiнила види на життя:
Я так стомилась,хiба цього мало?
Я навiть йти вже сили не знайшла...
На землю впала - я скорилась долi,
I навiть серце бiльше не кричить...
Я вiльна птаха - я хотiла волi-
Та мое тiло бiльше не злетить!
Ви звинуватили-я визнаю,що винна:
Карайте,звинувачуйте мене!...
Та вiра до людей була безцiнна,
Хто знав,що вона повз мене пройде?
Нi,не чипайте,не давайте руку-
Я не жебрак,що просить помогти...
Як покарання,за любов,давали муку
Та вже ii я не змогла нести!
Я впала,чуеш,впала...i безсила
На землю,хоча й в небi не була!
Та допомоги,знайте,не просила...
I бiль душi сама перенесла!...
05.04.2011
I бiль душi сама перенесла...
© Copyright: Анастасия Юдина 2, 2011
Свидетельство о публикации №111112909421
Свидетельство о публикации №111112909421
Рецензии