стиснуту розкрий свою долоню
ось вона причаїлась лежить
порожнеча нас вже не обходить
з нею добре з нею не болить
і втомившись від надій оманних
що рубці лишили на руках
порожнечу ти приймеш як манну
прийняли євреї у пісках
з нею можна будувати вежі
слів потоки лити з вівтаря
за собою більше ти не стежиш
не стискаєш голову зрання
більше вже нема куди тікати
бо не буде ані згуку від того
хто колись наважувався грати
з долею своєю в доміно
Порожнеча
© Copyright: Вениамин Белявский, 2011
Свидетельство о публикации №111112905524
Свидетельство о публикации №111112905524
Рецензии