Не вбий мене
під вишнями не видно мою кров
я вбью себе сама своєю вірою
а потім я прийду на ранок знов
твій стан як та безкрайня синя річечка
палкі вуста немов лихе вино
я затягну на шиї твоїй стрічечку
тепер мені коханий все одно
я впала під вечірніми каштанами
літала тінню схилами Дніпра
співала різнобарвними октавами
а потім з тихим вітром відмерла
Свидетельство о публикации №111112901702