Свій стіл прикрашу чорно-білою світлиною,
Відразу, щоб кидалась в погляд мій,
З дівчиною, до болю в скроні милою,
Яка з юнацтва – обрій моїх мрій.
Полуанфас, та погляд в гору,
Пряме чоло, в очах таємна чистота,
Овал обличчя, так знайомий взору,
Та ніжних губ недоцілованих краса.
Всі ревнощі дружини зволікаю,
Із сумом фотокартку поверну,
На обороті знову прочитаю:
« - Коханий! Я тебе люблю!»
І час свій як альбом гортаю:
Сумних розчаруваній та журби…
Тому себе я іноді питаю:
А щоб було тоді, якби…?
Свiтлина
© Copyright: Сергей Костикофф, 2011
Свидетельство о публикации №111112709890
Свидетельство о публикации №111112709890
Рецензии