Беру білий папір. Зовсім чистий.
Намалюю зеленим на ньому
Твої очі. І жовто-барвистим
Тонким пензлем волосся наводю.
За червоним тягнусь. А навіщо?
Адже губи твої побліднілі.
Все ж візьму я червоного більше,
Розведу його солодко-білим.
Брови чорні. Густі та великі.
Дуже чітко спрямовують погляд.
Широченні і райдужні віки
Одним помахом гонять недолі.
Все штрихую. Портрет непритомить.
Він яскравий, з натхненням малюю.
Але завжди так в світі виходить,
Що тебе на Землі не існує.
Портрет
© Copyright: Анна Стекольщикова, 2011
Свидетельство о публикации №111112709772
Свидетельство о публикации №111112709772
Рецензии