Коштом втрати

Десь гуркоче розгнівана лава,
Що зродилась в пекельнім вогні,
Може, жах той привидівсь у сні?
Бо за що мають згинути трави?
І ця ружа – дарунок мені?

А вулкан набирає все силу –
Від людської жадоби і зла,
Якби ж тільки краса ця могла –
Затулила б від грішного пилу,
Пелюстками б себе роздала!

Вгамувала б собою напа'сті
В душах каїнів мовчки, без слів,
(В тих, що втратили честь й поготів),
Коштом втрати рожевого щастя –
Замінила б у цноту їх гнів.




Фото Сергія Антонова


Рецензии
Раздать себя лепестками? Ты и так это делаешь, Валентина! Не сомневаюсь, что в жизни ты сострадательна и участлива к человеку так же как и в стихе. Твои листики со стихами разве не лепесточки розы?
Спасибо, дорогая!

Николай Шенигин   28.11.2011 21:11     Заявить о нарушении
Спасибо Тебе, тонкая Душа, за такое величественное понимание. По себе ведь судишь, по себе…

Валентина Чайковская   29.11.2011 08:23   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.