НЕМА

    ~  Щоб тебе почули,  потрiбно замовкнути,
       щоб помiтили — зникнути...  ~
                / замiсть епiграфа /


               

                *   *   *


 
А мене вже, вибачте, н е м а   
Більш нікому, ні тепер ні в кого!
Я уже ні світло, ні пітьма!
Я, як нуль, як вакуум!  Н і ч о г о! 

Я себе не бачу навіть сам!
Я себе уже не відчуваю!
Я не Тут і навіть і не Там!   
Де я зараз є, на жаль, не знаю! 

Ні в землі я, ні серед небес,
Десь ще далі, поза часом просто 
Розчинився, стік, розтанув, щез,
Між світів, як в прірву, канув з мосту...

З мосту між минулим й майбуттям,
Де ніякої уже нема дороги,
Звідки не буває вороття,
Десь між раєм, пеклом, чортом, богом...

Порожнеча порожнеч усіх!
Н і ч о г і с і н ь к о, яке не описати!..
Де і як я дітися так міг,
Що самому вже не відшукати?..

Не знайти мене тепер   н і д е!
Я уже — Н і х т о, Н і щ о, Н і к о л и!..
Хай без мене краще  всім буде!
І чистішим стане світ довкола,
Без моїх загублених  с л і д і в
І нікому не потрібних  в і р ш і в!..
Я кохав! 
                Я жити так хотів!..
Але далі так не зміг вже більше! 

Я уже ні лютий, ні зима!
Лиш НІЩО мовчазновеличезне!
                ~   ~
Неосяжне кинуте  Н Е М А
Теж колись услід за мною щезне!..
          

               

                *   *   *


       
                / 12.02.2010 р. /