Напевне, це на краще...

               
                *    *   *



Напевне, це на краще,
Що не зустрілись ми!
І дійсно, справді нащо 
Ці пристрасті зими? 

Весна ж не поверне́ться
До наших двох сердець.
І доля не всміхнеться,
Бо це ж уже кінець! 

І все тепер минуле,
Усе тепер дарма! 
Мене, на жаль, забула...
І тільки крадькома
Крізь простір краєш серце...
І сняться ще, бува,
Очей твоїх озерця
І всі твої слова,
Якими обманула...

Та бог з тобою!..  Хай!..
Усе тепер минуле!..
Той наш казковий рай,
На жаль, не повернути!..
Шкода́ , що тільки біль
Не дасть усе забути!..
І тільки звідусіль
Твій ніжний голос чую,
А ще солодкий крик!
Я так за ним сумую!
Я так до тебе звик!

Я так тебе кохаю!
Хоч ти вже й не моя!..
Коли ж тебе, не знаю,
Забуду врешті я?..

Ти — сліз мої́х краплини,
Ти — дощ мого́ життя,
Що йтиме без упину,
Десь аж до Забуття!..

Твоя холодна злива —
Солоних сліз безкрай!..
               
              ~   ~
Кохана, будь щаслива!
Забудь мене!
                Й прощай! 
 

               
                *   *   *



                / 24.12.2007 р. /