В голодний повоєнний рік
я народивсь, я прагнув жити...
А в полі не вродило жито,
та ж хутір наш мене зберіг!
Я записав на оберіг
моєї пам'яті той спомин
і часто в снах ішов додому -
на дитбудинківський поріг.
А кажуть: доля непроста,
нема батьків - немає свята...
На тій могилці пахне м'ята
так, що здригаються вуста.
Горнуся серцем до людей.
Боюсь байдужості - не болю.
Перед очима голе поле,
і мама йде до мене, йде...
В голодний повойенний рiк...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111112608093
Свидетельство о публикации №111112608093
Рецензии
На это произведение написано 13 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.